Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України"(надалі –"Підприємство", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ІНТЕХ"(надалі –ТОВ "НВП ІНТЕХ", відповідач) про стягнення 125 169,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про виконання робіт із створення (розробки) електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) №2-СВПФУ/114 в порушення умов якого відповідач неналежним чином виконав взяте на себе зобов’язання, у зв’язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за порушення строків виготовлення веб-сайту у розмірі 115 169,74 грн. Крім того, позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов’язання з виготовлення веб-сайту йому було завдано моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2011 р., у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 03.06.2011 р., розгляд справи відкладено до 19.07.2011 р.

11.07.2011 р. представником позивача до канцелярії суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно змісту якої останній просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 64 411,78 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

В судове засідання 19.07.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 30.01.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 19.07.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

29.04.2010 р. між ДП "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України"(замовник) та ТОВ "НВП ІНТЕХ"(виконавець) було укладено договір виконання робіт із створення (розробки) електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) №2-СВПФУ/114 (надалі –"Договір").

Відповідно до п 2.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання виконати роботи по створенню (розробці) веб-сайту журналу "Вісник Пенсійного фонду України", а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що перелік виконуваних робіт, вимоги до них, а також строки виконання визначаються на основі технічного завдання, що є додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п. 8 Технічного завдання строк розробки сайту становить двадцять днів з дати підписання Договору.

Ціна даного договору складається із суми всіх належних за даним договором платежів (п. 5.4 Договору). Оплата замовником робіт здійснюється згідно затвердженого сторонами переліку робіт, що виконуються, та кошторису (п. 5.1 Договору).

Кошторисом вартості робіт погодженим та підписаним сторонами було погоджено, що загальна вартість робіт становить 35 006,40 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 5 834,40 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору протягом п’яти робочих днів з моменту укладання сторонами даного договору замовник сплачує виконавцю 80% від суми цього договору, згідно кошторису (Додаток №2, який є невід’ємним додатком до цього договору) й надає виконавцю всю необхідну для роботи текстову й графічну інформацію.

Відповідно до п. 3.12 Договору протягом двох робочих днів з моменту розміщення веб-сайту на сервері, визначеному замовником, замовник оплачує виконавцеві залишок в розмірі 20% від суми цього договору, згідно кошторису.

В пункті 3.11 визначено, що завершення робіт за цим договором сторони оформляють шляхом укладання акту прийому-передачі виконаних робіт.

06.05.2010 р. позивачем на виконання п. 3.1 Договору на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 28 005,12 грн., що підтверджується рахунком позивача №75 від 29.04.2010 р. та платіжним дорученням №28 від 06.05.2010 р.

Проте, відповідач на час звернення позивача до суду свого зобов’язання з розробки веб-сайту у встановлений строк не виконав, жодних дій спрямованих на підписання акту прийому-передачі виконаних робіт не вчинив, у зв’язку із чим 13.04.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №503 з вимогою усунути порушення виконання зобов’язання покладеного на відповідача, повідомити про хід робіт зі створення (розробки) та розміщення веб-сайту, сплатити пеню у розмірі 115 169,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із недотриманням, на думку позивача, відповідачем строку на створення (розробки) та розміщення веб-сайту.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у відповідності до п. 2.3 Договору та п. 8 Технічного завдання було погоджено строк виконання відповідачем зобов’язання зі створення (розробки) та розміщення веб-сайту.

Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем свого зобов’язання.

Таким чином, ТОВ "НВП ІНТЕХ"має зобов’язання зі створення (розробки) та розміщення веб-сайту строк виконання якого на момент розгляду наступив.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення виконавцем строків виготовлення веб-сайту, останній сплачує пеню в розмірі 1% від вартості робіт згідно кошторису за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у період з 20.05.2010 р. по 19.11.2010 р. нарахованої на суму 35 006,40 грн., що згідно кошторису становить загальну суму Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому, в силу приписів ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її розмір до розмірі, встановленого положення ст. 3 Закону України "По відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зробити перерахунок нарахованої пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду розмір пені за Договором у визначений позивачем період складає 2 974,58 грн. В іншій частині –61 437,20 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач вказує на заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., яка, на його думку, полягає у відсутності протягом року електронної копії журналу "Вісник Пенсійного фонду України"в мережі інтернет, можливості виявлення суспільної думки та відношення до якості інформації, що надається.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"від 31.03.1995 р. №4 (v0004700-95) , під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) визначено суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

По-перше, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає ця моральна шкода, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди.

По-друге, позивачем не доведено існування причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та наявністю збитків (шкоди) позивача, наявності розміру понесених збитків (шкоди).

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "НВП ІНТЕХ"на користь ДП "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України" пені у розмірі 2 974,58 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України"задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ІНТЕХ"(02232, м. Київ, вул. Закревського, 63 офіс 1; ідентифікаційний код 16402551) на користь Державного підприємства "Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України"(01004, м. Київ, вул. Струтинського, 31/37; ідентифікаційний код 31406759) пеню у розмірі 2 974 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 58 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ІНТЕХ"(02232, м. Київ, вул. Закревського, 63 офіс 1; ідентифікаційний код 16402551) до Державного бюджету України (одержувач: УДК Шевченківського району м. Києва, банк отримувача: ГУ ДК України у м. Києві, код 26077968, код банку: 820019, рахунок № 31110095700011) державне мито у розмірі 29 (двадцять дев’ять) грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 9 (дев’ять) грн. 43 коп.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 25.07.2011 р.