812/951/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний період - 04.12.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 (суддя Лагутін А.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 (головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.)

у справі №812/951/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Луганський патронний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Приватне акціонерне товариство "Луганський патронний завод" (далі - Позивач або ПАТ "Луганський патронний завод") звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 №0000181901, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний період жовтень 2013 року на суму 1 867 026 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 933 513 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що діючим законодавством встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Натомість, підтвердження сплати до бюджету сум задекларованих у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року не отримано.

Відповідач вважає, що судами не повно з'ясовані усі обставини справи, порушено норми статті 200 Податкового кодексу України та статті 159 КАС України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014 відкрито касаційне провадження у справі №812/951/14 за касаційною скаргою відповідача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного від 12.02.2016 частково відновлено втрачене провадження в частині процесуальних документів у адміністративній справі №812/951/14.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2018 розгляд касаційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.12.2018. Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, з урахуванням пункту 20 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) , шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Участь сторін у судовому засіданні визнана судом не обов'язковою.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Суд, керуючись пунктом 2 частиною першою статті 245 КАС України здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року ПАТ "Луганський патронний завод" (уточнюючий розрахунок від 06.12.2013 №9078523483). На підставі чого складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 17.01.2014 №8/19-0/32201889. За результатами перевірки встановлено порушення абзацу а) пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) , а саме непідтверджена сплата ПАТ "Луганський патронний завод" у попередньому та звітному податковому періоді податку на додану вартість постачальникам за отримані товари та послуги.

За наслідками адміністративного оскарження висновки акту перевірки залишено без змін.

06.02.2014 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000181901 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1867026,00 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 933513,00 грн.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що законодавець встановив виключні підстави для проведення камеральної перевірки, а саме на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральний перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно пункту 10 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України ( № 1492 від 25.11.2011 (z1490-11) із змінами) "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі - Порядок), який діяв на момент подання декларації, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

податкова декларація з податку на додану вартість;

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;

розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відповідно до пункту 4.6.4. Порядку передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно до пункту 4.6.5. Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V ПК України (2755-17) мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3).

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Пунктом 201.6.статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення" від 17.12.2012 за №1340, передбачено, що упровадження реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) обумовлене вимогами пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (2755-17) .

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів. Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, зі змісту акту камеральної перевірки від 17.01.2014 №8/19-0/32201889 вбачається, що камеральну перевірку здійснено податковим органом на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно акту перевірки, уточнюючий розрахунок №9078523483 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року подано ПАТ "Луганський патронний завод" 06.12.2013.

У якості підстави для проведення перевірки, визначено, що податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Згідно до пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України, на який є посилання в акті перевірки, у якості підстави для проведення перевірки, визначено, що податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Суди констатували, що податковий орган був вправі здійснити камеральну перевірку даних, заявлених у цій податковій декларації у строк до 07.01.2014.

Втім, камеральна перевірка ПАТ "Луганський патронний завод" проведена 17.01.2014, тобто за межами передбаченого пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України строку проведення камеральної перевірки.

Крім того, перевірка платіжних документів камеральною перевіркою не передбачена. За результатами камеральної перевірки контролюючий орган не виявив розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що результати в акті перевірки про те, що не підтверджена сплата ПАТ "Луганський патронний завод" у попередньому та звітному податковому період податку на додану вартість постачальникам за отримані товари та послуги, є безпідставним.

В акті про результати камеральної перевірки відповідач вказав документи, що було ним вивчено при проведені перевірки, а саме: уточнюючий розрахунок від 06.12.2013 №9078523483, податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року з урахуванням усіх наданих додатків до декларації, інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем Міндоходів.

За результатами камеральної перевірки контролюючий орган не виявив розбіжностей за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1867026,00 грн. є не підтверджена первинними документами сплата ПАТ "Луганський патронний завод" у попередньому та звітному податковому періоді податку на додану вартість постачальникам за отримані товари та послуги.

Розглянувши справу, суд першої інстанцій прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем не були порушені норми діючого законодавства України про бухгалтерський та податковий облік, в частині завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в уточнюючому розрахунку за жовтень 2013 року.

Як вбачається з тексту оскаржуваних судових рішень, обставини у справі підтверджуються наданими судам попередніх інстанцій первинними документами щодо сплаченого податкового кредиту постачальникам у вересні 2013 року.

Разом з тим, матеріали відновленого судового провадження в адміністративній справі не містять доказів, якими суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовують прийняті судові рішення, у зв'язку з чим Верховний Суд позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи вважаючи їх передчасними.

Верховний Суд звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають наведеним вимогам статті 242 КАС України.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.