815/2311/15 Про зобов'язання привести у первісний стан реконструйовану квартиру - 28.11.2018 Прийняття

- зобов'язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 36,0 кв. м) у попередній стан, відповідно до технічного паспорту на квартиру від 20 вересня 2002 року шляхом знесення самочинного будівництва, яке не зазначено у технічному паспорті від 20 вересня 2002 року.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року задоволено апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_4

Скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за власний рахунок привести у первісний стан об'єкт самочинного будівництва - реконструйовану квартиру № АДРЕСА_1, відповідно до технічного паспорту на квартиру, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 20 вересня 2002 року, шляхом проведення відповідної перебудови та знесення самочинного будівництва, яке не зазначено у технічному паспорті від 20 вересня 2002 року.

4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 у грудні 2016 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року залишити в силі. Також, скаржник просив зупинити виконання рішення суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Зупинено виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у даній справі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Мороз Л. Л., Горбатюк С. А., Єрьомін А. В.) від 31 травня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 Скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року та закрито провадження у справі, через те, що провадження у справі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

7. У липні 2017 року третя особа ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року, керуючись п. 2, 5 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права щодо визначення підсудності даної справи та невідповідності цього рішення висновку, викладеному в рішенні Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

8. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, у зв'язку з чим вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

9. Постановою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Гімон М. М., Бучик А. Ю., Гриців М. І.) від 10 липня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_4 Скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року, а справу № 815/2311/15 передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. 12 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 815/2311/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів: Мороз Л. Л., Гімон М. М., Бучик А. Ю.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року задоволено заяви суддів Мороз Л. Л., Гімон М. М., Бучик А. Ю. про самовідвід. Відведено суддів Мороз Л. Л., Гімон М. М., Бучик А. Ю. від участі у розгляді судової справи. Передано матеріали касаційної скарги до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суддів.

12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2018 року у даній справі визначено суддю-доповідача Анцупову Т. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Станом на 28 листопада 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено:

- 26 березня 2012 року Інспекцією зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт № ОД08212045272 з реконструкції квартири № 1 (без зміни цільового призначення) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1, подана ОСОБА_2;

- у період з 7 листопада 2012 року по 13 листопада 2012 року Інспекцією проведено позапланову перевірку відповідності збудованих об'єктів нерухомості вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за адресою: АДРЕСА_2;

- за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 вказані у декларації про початок будівельних робіт завідомо недостовірні дані відносно наявності проектної документації та того, що реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_3, проводиться без зміни геометричних розмірів. Виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил та протоколом про адміністративне правопорушення від 13 листопада 2012 року;

- 13 листопада 2012 року Інспекцією видано ОСОБА_2 припис щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яким відповідача було зобов'язано негайно призупинити будівельні роботи та усунути порушення в термін 30 днів;

- 14 жовтня 2014 року Головним державним інспектором інспекційного відділу № 1 інспекційного управління в м. Одесі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, а саме в частині виконання вимог припису від 13 листопада 2012 року про усунення порушень містобудівного законодавства;

- за результатами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_2 вимоги припису Інспекції від 13 листопада 2012 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не виконав, будівельні роботи не зупинив, чим порушив п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 23 травня 2011 року;

- постановою Інспекції № 412 від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- згідно наказу "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт" від 15 червня 2014 року Інспекцією скасовано реєстрацію декларації від № ОД08212045272 від 26 березня 2012 року про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири № 1 (без зміни цільового призначення) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1 замовник ОСОБА_2;

- 16 січня 2015 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 13 "Про приведення до попереднього стану самочинного реконструйованої квартири за адресою: АДРЕСА_4", яким зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинно реконструйовану квартиру № 1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради станом на 20 вересня 2012 року шляхом знесення у десятиденний термін самочинно добудованих приміщень до квартири;

- підставою прийняття вказаного розпорядження було проведення перевірки Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, за результатами якої встановлено, що власником квартири № 1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 проведено роботи з реконструкції шляхом добудови приміщення, що не відповідає поданій заявником інформації в декларації про початок виконання будівельних робіт, про що складено акт від 03 жовтня 2014 року та з урахуванням листа управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 16 жовтня 2014 року № 01-14/269ог, листа інспекції ДАБК в Одеській області від 15 жовтня 2014 року № 143 СС;

- 19 січня 2015 року ОСОБА_2 подав до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція квартири № 1 (без зміни цільового призначення) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1

- 19 січня 2015 року вказана декларація була зареєстрована за № ОД 142150190398;

- 19 серпня 2015 року контролюючим органом під час позапланової перевірки встановлено, що замовником у вищезазначеній декларації у п. 10 вказано дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією ДАБК в м. Одесі 30 грудня 2014 року № 921/04, однак, листом від 28 серпня 2015 року № 01-11/3302 Управління архітектури та містобудування повідомило, що в журналі реєстрації дозволів Інспекції вищевказаний дозвіл на виконання будівельних робіт не значиться. Вказаний дозвіл був виданий на закінчення будівництва 9-ти поверхового адміністративно-господарського будинку за адресою: АДРЕСА_6 замовник ПП "Аріадна";

- у зв'язку з виявленням в поданій декларації про готовність об'єкта до експлуатації недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 28 серпня 2015 року видано наказ № 61 "СК" "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації", яким скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 19 січня 2015 року № ОД142150190398 з реконструкції квартири № 1 (без зміни цільового призначення) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1 замовник ОСОБА_2 Зазначений наказ, ОСОБА_2 оскаржив до суду;

- постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року по справі № 815/5987/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 28 серпня 2015 року № 61 "СК". Вказане рішення суду набрало законної сили 25 лютого 2016 року.

16. Посилаючись на те, що об'єкт реконструкції за адресою: АДРЕСА_4, замовником якого є ОСОБА_2, є самочинним будівництвом, позивач звернувся до суду, оскільки даний об'єкт, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду, далі - ЦК України (435-15) ) підлягає приведенню у первісний стан.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ані в матеріалах проведених перевірок, ані в позовній заяві позивачем не зазначено, які саме конкретно державні будівельні норми та правила були порушені відповідачем під час проведення реконструкції квартири, також не зазначено про порушення прав третіх осіб проведеною реконструкцією.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки у справі не призначалась судово-будівельна експертиза, суд не зміг встановити, чи були порушені відповідачем проект будівництва та що призводить до порушення суспільних інтересів.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що замовником будівництва - ОСОБА_9 реконструкція квартири здійснювалась без затвердженого проекту, що суперечить суспільним інтересам, а також не виконання відповідачем припису головного державного інспектора інспекційного відділу № 1 інспекційного управління в м. Одесі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 13 листопада 2012 року про усунення порушень містобудівного законодавства, а також розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 січня 2015 року № 13 про приведення зазначеної квартири у первісний стан, що свідчить про відмову ОСОБА_9 добровільно здійснити відповідну перебудову, а відтак - про задоволення позовних вимог, у відповідності до ч. 7 ст. 376 ЦК України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

20. Зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст. 376 ЦК України, оскільки згідно п. 13 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.

21. Також скаржник вважає, що вибраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом, оскільки ст. 162 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) визначає, що суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом. Виходячи з наведеної норми та вимог ст. 376 ЦК України, позивач може просити суд ухвалити рішення або про зобов'язання відповідача провести відповідну перебудову або про знесення об'єкту самочинного будівництва, а тому неможливе поєднання обох способів захисту у оскаржуваному рішенні суду.

22. Крім цього, ОСОБА_9 у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 69, 79, 159 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року), щодо надання оцінки листу ФОП ОСОБА_10 від 10 вересня 2014 року, в якому зазначалося, що ФОП ОСОБА_10 проект реконструкції квартири не розробляла та не здійснювала авторського нагляду, оскільки вказаний лист позивачем до суду надано не було.

23. Скаржник також зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду, оскільки початок перебігу такого строку почався з 14 жовтня 2014 року, а з адміністративним позовом позивач звернувся лише 15 квітня 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, відповідно до ст. 341 КАС України (у редакції від 15 грудня 2017 року), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

27. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 3038-VI, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

28. Пунктом 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) ( у відповідній редакції) визначено аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю, що викладені у ст. 41 Закону № 3038-VI.

29. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-XIV (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 687-XIV (687-14) ), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

30. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

31. Отже, положення ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб'єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

Колегія суддів звертає увагу, що зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено обставини та надано правову оцінку таким умовам:

- виявлення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України факту самочинного будівництва об'єкта, що здійснює ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 у ході проведеної перевірки;

- видача Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відповідачу припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 13 листопада 2012 року щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яким відповідача було зобов'язано негайно призупинити будівельні роботи та усунути порушення в термін 30 днів;

- встановлення факту невиконання припису ОСОБА_2 протягом встановленого строку, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діляності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 14 жовтня 2014 року, складений посадовою особою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Проте, судами попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст. 11, 71, 159 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) не надано правової оцінки умові, щодо визначення об'єкта самочинного будівництва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

33. Згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

34. Отже, положення ч. 7 ст. 376 ЦК України, визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об'єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім цього, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

35. Колегія суддів звертає увагу, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

36. Суди попередніх інстанцій, під час встановлення обставин справи та застосовування норм права, що регулюють спірні правовідносини, в контексті позовних вимог, щодо зобов'язання відповідача за власний рахунок привести квартиру у попередній стан, відповідно до технічного паспорту, шляхом знесення самочинного будівництва, дійшли протилежних висновків.

37. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилався на недоведеність позивачем підстав для задоволення позову, зокрема, що в матеріалах проведених перевірок не зазначено, які саме державні будівельні норми та правила порушені відповідачем під час проведення реконструкції квартири, а також не зазначено про порушення прав третіх осіб проведеною реконструкцією. Крім цього, судом зазначено, що оскільки у справі не призначалась судово-будівельна експертиза, суд не зміг встановити, чи були порушені відповідачем проект будівництва та що призводить до порушення суспільних інтересів.

38. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вважав вищезазначені обставини доведеними.

Однак, викладаючи резолютивну частину рішення, суд апеляційної інстанції, зобов'язав відповідача за власний рахунок привести у первісний стан об'єкт самочинного будівництва - реконструйовану квартиру, відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру, шляхом проведення відповідної перебудови та знесення самочинного будівництва.

39. Тобто, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував два різних шляхи усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, вийшовши за межі позовних вимог без належного посилання та обґрунтування своєї позиції у цій частині, відповідно до норм КАС України (2747-15) .

40. Судами попередніх інстанцій, не надано повної оцінки умовам, з якими законодавець пов'язує виникненння у суб'єкта владних повноважень права на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням, оскільки, відповідно до ст. 38 Закону № 3038-VI, однією з таких умов є визначення об'єкта самочинного будівцтва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Крім цього, судами попередніх інстанції не встановлювались обставини, що мають значення для справи про наявність відомостей щодо відмови відповідача у здійсненні перебудови об'єкта самочинного будівництва, як одного із заходів визначених ст. 376 ЦК України.

41. Зазначені недоліки не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

42. Згідно ч. 4, 5, 6 ст. 71 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

43. Не застосувавши зазначені повноваження, суди ухвалили судові рішення без з'ясування всіх істотних обставин та перевірки їх доказами, що свідчить про порушення норм процесуального права.

44. Отже, висновки судів попередніх інстанцій під час ухвалення рішень у цій справі є передчасними.

45. За змістом ч. 1 та 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Без дослідження та з'ясування наведених вище обставин, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

47. За ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.