686/25422/16-а Про визнання незаконною та скасування постанови інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону Управління патрульної поліції міста в справі про адміністративне правопорушення - 28.11.2018 Прийняття

на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2017 року (головуючий - Мороз В.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Полотнянка Ю.П., суддів - Драчук Т.О., Загороднюка А.Г.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову серії АР № 588422 від 09.12.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену відносно позивача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

13 лютого 2017 року Хмельницький міськрайонний суд вирішив:

- в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови серії АР № 588422 від 09.12.2016 р. в справі про адміністративне правопорушення, відмовити.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

13 квітня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2017 року - без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка у березні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 13 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року;

- прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи, що призвело до безпідставних висновків про визнання законною оспорюваної постанови.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2016 р., інспектором патрульної поліції роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Тарасюком А.В. близько 12.25 год. у м. Хмельницькому на перехресті вулиць Проспект Миру - Старокостянтинівське шосе було виявлено транспортний засіб марки SКОDА ОСТАVІА А5 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_2, який рухаючись по вул. Проспект Миру у напрямку Автовокзалу №1 на дорозі з круговим рухом при зміні напрямку руху праворуч не ввімкнув відповідний покажчик повороту, чим порушив п. 9.2 (б) Правил дорожнього руху.

Відповідачем було накладено на позивача адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., про що складена постанова про накладення адміністративного стягнення серії АР № 588422 від 09.12.2016 р.

Позивач із постановою у справі про адміністративне правопорушення відносно нього не погодився та вважаючи вказану постанову незаконною звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Кодекс України про адміністративні правопорушення (80731-10) (далі - КУпАП (80731-10) ).

Частина 2 статті 122 КУпАП. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Стаття 245 КУпАП. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху" (1306-2001-п) (далі - ПДР (1306-2001-п) , Правила).

Пункт 1.3. ПДР (1306-2001-п) . Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт п. 8.1 ПДР (1306-2001-п) . Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пункт 9.2. ПДР (1306-2001-п) . Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Сигнали покажчиками повороту обов'язково мають подаватися завчасно і незалежно від місця виконання маневру (дорога, дворові території), наявності інших учасників дорожнього руху та плавності виконання маневру. Починаючи рух від-правого краю проїзної частини, необхідно подати сигнал лівого повороту, а від лівого - відповідно правого. Сигнал лівого повороту подається також перед перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону. Сигнал правого повороту подається перед початком руху від лівого краю проїзної частини, зупинкою біля правого краю проїзної частини, поворотом або перестроюванням праворуч, а також перед перестроюванням під час завершення виконання обгону. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало не ввімкнення позивачем відповідного покажчику повороту при зміні напрямку руху праворуч, чим було порушено вимоги п. 9.2 ПДР (1306-2001-п) , за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, суд першої інстанції дослідив та зазначив, що позивач рухаючись по вул. Проспект Миру та наближаючись до перехрестя де організовано круговий рух, надав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, виїхав на перехрестя з круговим рухом, та в подальшому здійснив рух праворуч зі смуги руху головної дороги на смугу руху вул. Проспект Миру, а не в напрямку, показаному стрілками на знаку 4.10 "Круговий рух".

Суд не приймає до уваги доводи позивача викладені в касаційній скарзі щодо невчинення ним дій при яких він повинен був включати світловий покажчик повороту, оскільки вказані доводи спростовується рішеннями судів попередніх інстанцій.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій відповідача при складанні оскаржуваної постанови серії АР № 588422 від 09.12.2016 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі визначеному законом.

Судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було повно встановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.