523/3538/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державному службовцю на підставі виданої довідки у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 10.07.2018 Прийняття

за касаційною скаргою Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, постановлену суддею Ковалем М.П.,

в с т а н о в и в :

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси щодо включення до складу призначеної пенсії усіх виплат. Зобов'язано Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з 15 вересня 2015 року здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 84% заробітної плати з урахуванням виплат, за які сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі довідки від 22.02.2016 №01-10/150 вих., виданої Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 №5-1 (z0210-11) , що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Суворовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не погоджуючись із вказаним судовим рішенням оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2017 року в порядку ч.4 ст. 189 КАС України апеляційну скаргу залишено без руху із наданням 30-ти денного строку для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з інших підстав.

Оскаржуваною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі .

Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки відсутні підстави для її скасування.

Згідно з ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як встановлено, ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 березня 2017 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 4 травня 2016 року, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з інших підстав.

На виконання вимог зазначеної ухвали Суворовським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі подано заяву, в якій Управління в якості поважності причин пропуску строку посилається на відсутність коштів для сплати судового збору.

Разом з цим, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) судовий збір справляється, зокрема, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя, незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлених законодавством.

Разом з тим, названі правові норми Закону України "Про судовий збір" (3674-17) і Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись можливостями, встановленими цими статтями в частині сплати судового збору.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України, та статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для поновлення строків звернення до суду, оскільки строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Єдиним обґрунтуванням причин пропущення строку є відсутність коштів на сплату судового збору. Проте відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 2854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Отже, Суд не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.