428/8222/17 Про визнання дій УПФУ протиправними, скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - 10.07.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №428/8222/17

адміністративне провадження №К/9901/18698/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області в складі судді: Бароніна Д.Б. від 28.09.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О. від 14.11.2017 у справі №428/8222/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку) №3797/2017 від 13.07.2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах прокурорів періоди роботи: з 19.06.1996 по 18.02.1998 на посаді помічника прокурора - стажиста Жовтневого району м. Луганська, з 19.02.1998 по 18.11.1998 - помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська, з 19.11.1998 по 12.03.2007 - старшого помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська та до стажу роботи за вислугу років період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.06.1993 по 29.04.1996; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (1697-18) (далі - Закон №1697-VII (1697-18) ), з 05.07.2017 року в розмірі 60% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, без застосування обмежень граничного розміру та здійснити відповідні виплати пенсії .

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку №3797/2017 від 13.07.2017 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII (1697-18) . Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах прокурорів періоди роботи: з 19.06.1996 по 18.02.1998 на посаді помічника прокурора - стажиста Жовтневого району м. Луганська, з 19.02.1998 по 18.11.1998 - помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська, з 19.11.1998 по 12.03.2007 - старшого помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська та до стажу роботи за вислугу років період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.1993 по 01.05.1996 і призначити з 05.07.2017 року останній пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII (1697-18) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяців роботи перед зверненням за пенсією. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди помилково зарахували стаж роботи позивача на посадах помічника прокурора-стажиста, помічника прокурора та старшого помічника прокурора до стажу на прокурорських посадах, оскільки зазначені посади не передбачені ст. 15 Закону №1697-VII. До того ж, суди дійшли помилкового висновку про зарахування до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону №1697-VII, період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки позивач у вказану відпустку вийшла з посади діловода.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач:

з 11.09.1990 по 18.06.1996 працювала на посаді діловода прокуратури Луганської області;

з 19.06.1996 по 18.02.1998 - на посаді помічника прокурора - стажиста Жовтневого району м. Луганська;

з 19.02.1998 по 18.11.1998 - на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська;

з 19.11.1998 по 12.03.2007 - на посаді старшого помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська;

з 13.03.2007 по дату звернення до суду з позовом - на посадах прокурора, старшого прокурора, начальника відділу, заступника начальника відділу та управління прокуратури Луганської області.

Вказане підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2

В період з 01.07.1993 року по 01.05.1996 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

05 липня 2017 року позивач звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII (1697-18) .

Рішенням № 3797/2017 від 13.07.2017 року відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії відповідно до Закону №1697-VII (1697-18) з посиланням на те, що стаж роботи позивача на прокурорських посадах станом на 05.07.2017 року складає 21 рік 17 днів, що не відповідає вимогам ст. 86 Закону №1697-VII. До стажу роботи на посадах прокурорів не зараховано періоди роботи позивача: з 19.06.1996 по 18.02.1998 на посаді помічника прокурора - стажиста Жовтневого району м. Луганська, з 19.02.1998 по 18.11.1998 - помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська, з 19.11.1998 по 12.03.2007 - старшого помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська, а до стажу роботи за вислугу років не зараховано період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.06.1993 по 29.04.1996.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач незаконно відмовив позивачу в призначені пенсії за вислугу років, оскільки відповідно до поданих ОСОБА_2 документів загальний стаж її роботи склав 23 роки 10 місяців 14 днів (стаж роботи на посадах прокурорів - 21 рік 17 днів), якого достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону №1697-VII.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

На час звернення ОСОБА_2 за призначенням пенсії набрав чинності Закон №1697-VII (1697-18) .

У зв'язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

В свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно ч. 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

З урахуванням викладеного, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 01.07.1993 по 01.05.1996) не підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону № 1697-VII, оскільки позивач на час виходу у вказану відпустку не працювала на прокурорських посадах, тобто за спеціальністю.

Що стосується зарахування до стажу роботи на посадах прокурорів періодів роботи позивача: з 19.06.1996 по 18.02.1998 на посаді помічника прокурора - стажиста Жовтневого району м. Луганська, з 19.02.1998 по 18.11.1998 - помічника прокурора Жовтневого району м. Луганська, з 19.11.1998 по 12.03.2007, то з урахуванням положень Закону № 1697-VII (1697-18) вказані періоди підлягають такому зарахуванню.

Проте, враховуючи, що на час звернення із заявою про призначення пенсії загальна вислуга років ОСОБА_2, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII (1697-18) , є недостатньою для призначення спірної пенсії (21 рік 6 місяців), оскільки період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не підлягає зарахуванню до загальної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII (1697-18) у зв'язку з тим, що вказана відпустка не пов'язана роботою позивача на посадах, які дають право на призначення спірної пенсії, а саме: на посаді діловода, яка не відноситься до посад державної служби чи інших посад, передбачених ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII.

За таких обставин, позивач станом на час звернення до відповідача права на призначення спірної пенсії не набула. А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду