804/3516/18 Про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами - 27.11.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 листопада 2018 року

справа №804/3516/18

адміністративне провадження №К/9901/61972/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у складі колегії суддів Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.В. у справі № 804/3516/18 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезон" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер" (далі - перший відповідач у справі), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезон" (далі - другий відповідач у справі), в якому просило:

- визнати договір купівлі-продажу від 22 травня 2015 року №503, укладений між ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) та ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377) недійсними, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- визнати договір купівлі-продажу від 22 травня 2015 року №504, укладений між ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) та ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377) недійсними, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- стягнути з ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377) в дохід держави все майно одержане за договором купівлі-продажу від 22 травня 2015 року №503, укладений між ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) та ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377);

- стягнути з ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) на користь ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377) все майно одержане за договором від 22 травня 2015 року №503, укладений між ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) та ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377);

- стягнути з ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377) в дохід держави все майно одержане за договором купівлі-продажу від 22 травня 2015 року №504, укладений між ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) та ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377);

- стягнути з ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) на користь ТОВ "МЕЗОН" (ЄДРПОУ 39530377) все майно одержане за договором від 22 травня 2015 року №504, укладений між ТОВ "Майстер" (ЄДРПОУ 25015209) та ТОВ "Мезон" (ЄДРПОУ 39530377).

29 травня 2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 804/3516/18.

Ухвалу про відкриття оскаржено другим відповідачем у апеляційному порядку.

12 червня 2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження в адміністративній справі № 804/3516/18 зупинене до прийняття Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства (другого відповідача у справі) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року про відкриття провадження у справі.

20 липня 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезон" задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За позицією суду апеляційної інстанції даний спір належить до юрисдикції господарських судів та повинен розглядатись у порядку господарського судочинства.

Ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях пункту 2 частини першої статті 4, статті частин першої та другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та дійшов висновку про безпідставне відкриття Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалою від 29 травня 2018 року провадження за цим позовом з підстав не належності предмету спору до юрисдикції адміністративних судів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, податковий орган у вересні 2018 року звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 29 травня 2018 року про відкриття провадження у справі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на положення частини першої статті 4, частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що словосполучення "у тому числі" у граматичній конструкції норми підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України законодавцем вжито для виділення права на звернення до суду контролюючих органів у зазначеній категорії спорів саме шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, і має розумітися та застосовуватися судами в такому значенні, а не як підстава для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Позивач вказує про не врахування судом апеляційної інстанції роз'яснень, наданих Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 (v0008760-13) "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів (із змінами і доповненнями), а саме пункту 6, з аналізу якого податковий орган наголошує, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до суду із позовом в межах реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства.

Заявник касаційної скарги доводить, що при виконанні покладених на позивача завдань щодо здійснення заходів погашення податкового боргу в порядку, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) виникли публічно-правові відносини із суб'єктом цих відносин, а отже виникає і право на звернення із позовом до адміністративного суду.

Аналізуючи положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема щодо терміну "господарська діяльність" та сфери господарських відносин, визначених частинами першою та четвертою статті 3, щодо права на звернення до господарського суду, встановленого частиною другою статті 4, щодо справ, які відносяться до юрисдикції господарських судів відповідно до частини першої статті 20 цього Кодексу, податковий орган зазначає про відсутність у нього підстав для звернення до господарського суду з цими позовними вимогами.

18 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу № 804/3516/18 витребувано з суду першої інстанції.

30 жовтня 2018 року справа № 804/3516/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

02 листопада 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезон" надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому другий відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 травня 2018 року відкрив провадження у справі за позовом податкового органу.

Саме ухвала про відкриття провадження суду першої інстанції стала предметом апеляційного оскарження.

За положеннями частини другої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 5 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зокрема відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Відтак, перегляду в апеляційному порядку підлягають ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження виключно прийняті з порушенням правил підсудності.

Стаття 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, частиною першою якої передбачений виключний перелік спорів, які мають розглядатися місцевим загальним судам як адміністративним судам, до них зокрема віднесено 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (962-12) .

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина друга статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи положення наведених норм, враховуючи те, що предметом судового оскарження у цій справі є договори купівлі-продажу від 22 травня 2015 року №503, №504 укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мезон" з підстав їх недійсності та які вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також стягнення з цих Товариств в дохід держави всього майна одержаного за договорами купівлі-продажу від 22 травня 2015 року №503, №504, Суд дійшов висновку про підсудність цього адміністративного позову окружному адміністративному суду, яким в даному випадку є Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суд визнає, що питання підсудності в межах спірних відносин не є спірним.

Відтак, ухвала про відкриття провадження постановлена судом першої інстанції з дотриманням правил підсудності. З огляду на правила апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції, які встановлені статтями 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження цієї ухвали не допускається, що за правилами апеляційного провадження є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції помилково ототожнив "підсудність" з "юрисдикцією" (підвідомчістю), що призвело до відкриття апеляційного провадження та вирішення апеляційної скарги з порушенням норм процесуального права.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції відкривши провадження у справі за апеляційною скаргою другого відповідача на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню та за результатами розгляду цієї апеляційної скарги скасував таку ухвалу та закрив провадження у справі, грубо порушив норми процесуального права наведені вище, що обумовлює скасування цієї ухвали та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення про закриття провадження у справі не дотримано вимоги статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України щодо юридичної форми рішення, яке мало бути прийнято в формі ухвали, натомість судом апеляційної інстанції ухвалено постанову, що не виключає її перегляду як суто процесуального документу.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у справі № 804/3516/18 скасувати, залишити в силі ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер