565/645/17 Про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком - 05.07.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Володимирецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.),

у адміністративній справі № 565/645/17 за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Управління ПФУ) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати Управління ПФУ здійснити з 3 березня 2016 року перерахунок призначеної йому пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком та виплатити недораховані кошти.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 4 липня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення у відповідності до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, починаючи з 3 березня 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги послався на те, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим пенсійним органом правомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Вирішуючи спір між сторонами суди встановили, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні ПФУ та отримував пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

З 10 травня 2016 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік.

28 березня 2017 року позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії, відповідно до статей 27, 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Листом від 6 квітня 2017 року Управління ПФУ відмовило позивачу в такому перерахунку пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV.

Апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов виходив з того, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - № 2262-XII), який передбачає інші підстав та порядок призначення, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) він звернувся вперше. Крім того, після призначення пенсії за вислугою років позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1- 1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV (1058-15) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII (2262-12) та Закону №1058-IV (1058-15) призначається одна пенсія за її вибором.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Апеляційний суд на підставі аналізу наведених норм правильно зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) , однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-612а14).

Так, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) у березні 2017 року він звернувся вперше.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність застосування відповідачем частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV до спірних правовідносин, і доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Володимирецького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.