159/3193/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державному службовцю на підставі виданої довідки у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 05.07.2018 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (головуючий суддя - Довга О.І., судді: Матковська З.М., Запотічний І.І.) у справі № 159/3193/16-а за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії, як державному службовцю з врахуванням підвищення з 1 грудня 2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) та зобов'язати здійснити з 1 грудня 2015 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії), з урахуванням підвищення заробітної плати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) виходячи з 90% суми заробітку, зазначеної в довідці Головного управління статистики у Волинській області від 1 серпня 2016 року №с-40/14-38.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю. Зобов'язано Управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, чинній на момент призначення пенсії, на підставі довідки Головного управління статистики у Волинській області від 1 серпня 2016 року №с-40/14-38, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітку працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, починаючи з 1 серпня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у неї права на перерахунок пенсії. Посилаючись на положення статей 22, 58 Конституції України, вказує на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З цих підстав, зазначає про те, що її право на перерахунок пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди вирішуючи позов виходили з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та з 6 серпня 2005 року отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723 XII "Про державну службу" у розмірі 90 % заробітку.

12 серпня 2016 року позивач звернулась до Управління ПФУ з заявою про перерахунок розміру її пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям.

Рішенням комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення №55 від 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, про що її повідомлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління ПФУ щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача є протиправними, оскільки вказані зміни, внесені до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723 XII "Про державну службу" поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо їх перерахунку.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновком суду першої інстанції, мотивуючи своє рішення тим, що станом на момент звернення позивача до пенсійного органу, вказана стаття Закону № 3723-ХІІ (3723-12) втратила чинність. Статтею 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , яким у свою чергу, не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшення грошового забезпечення працюючих осіб. З цих підстав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність відмови у перерахунку пенсії і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) (далі - № 3723-XII). Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865 (далі - КМУ №865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).

Постановою № 1013, якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон № 889-VIII (889-19) .

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII (3723-12) втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII (889-19) ).

Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) , стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII (889-19) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Відносно посилань позивача на положення Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, статтю 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.