819/1424/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки - 27.11.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Інспекція) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2018 (суддя - Підлісна І.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Інспекції, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016 № 160537-13 та від 09.06.2016 № 91012-13.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_2 послалася на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ (71-19) , який набрав чинності 01.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення транспортного податку лише у 2015 році, у зв'язку з чим рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 № 6/55/13, яким з 01.01.2015 запроваджено, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Тернополі, є нечинним, оскільки прийняте з порушенням процедури прийняття та набрання чинності, та не підлягає застосуванню у 2015 році. Вказані обставини на думку позивача є підставою для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень про визначення ОСОБА_2 податкових зобов'язань із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 29.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.07.2016 № 160537-13 та від 09.06.2016 №91012-13.

Висновок судів про задоволення позовних вимог мотивований посиланням на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, з урахуванням того, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2017 у справі № 607/12788/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, було визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 5 рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 №6/55/13 "Про внесення змін до рішення № 6/4/3 від 05.01.2011 "Про місцеві податки і збори"".

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі, якщо, зокрема, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, то такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок. Таким чином, Податковим кодексом України (2755-17) встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2015 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів, а тому факт скасування судом рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 №6/55/13 "Про внесення змін до рішення № 6/4/3 від 05.01.2011 "Про місцеві податки і збори"" жодним чином не впливає на обов'язок ОСОБА_2 сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить суд залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.11.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 27.11.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на виконання Закону № 71-VIII (71-19) від 27.01.2015 Тернопільська міська рада прийняла рішення №6/55/13 "Про внесення змін до рішення від 05 січня 2011 року № 6/4/3 "Про місцеві податки і збори". Зазначеним рішенням на 2015 рік встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості у м. Тернополі на 70 м-2. Ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена зазначеним рішенням у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 01 січня 2015 року, або 12,18 грн.

Згідно бази даних ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира по АДРЕСА_2, загальною площею 302,2 м-2, а також нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 79,2 м-2.

На підставі рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 №6/55/Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення форми "Ф": № 91012-13 від 09.06.2016, яким визначила ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 2828,20 грн.; № 160537-13 від 01.07.2016, яким визначила ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 964,66 грн.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) , згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пунктом 3 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

За приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (71-19) рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Разом з тим, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України (2755-17) внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте Тернопільською міською радою 27.01.2015 рішення №6/55/13 "Про внесення змін до рішення № 6/4/3 від 05.01.2011 "Про місцеві податки і збори"", яким встановлено в місті Тернополі новий податок на майно - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могло бути застосоване в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у Податковому кодексі України (2755-17) норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення Податкового кодексу України (2755-17) необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України (254к/96-ВР) , які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім іншого, судами було встановлено та підтверджується матеріалами, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2017 у справі № 607/12788/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, було визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 5 рішення Тернопільської міської ради від 27.01.2015 №6/55/13 "Про внесення змін до рішення № 6/4/3 від 05.01.2011 "Про місцеві податки і збори"".

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2018 та постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2018 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.06.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 - залишити без змін.