461/11494/14-а Про визнання протиправною та скасування ухвали міської ради "Про погодження особі місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" - 05.07.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року

Київ

справа №461/11494/14-а

адміністративне провадження №К/9901/6262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 461/11494/14-а

за позовом Державного навчального закладу "Львівське професійне училище технологій та сервісу" до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування ухвали, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державного навчального закладу "Львівське вище професійне училище технологій та сервісу" на постанову Галицького районного суду м. Львова, прийняту 20 травня 2015 року у складі судді Городецької Л.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 03 грудня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Каралюса В.М., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

в с т а н о в и в :

Державний навчальний заклад "Львівське професійне училище технології та сервісу" в вересні 2014 року звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради та просив визнати протиправною та скасувати Ухвалу Львівської міської ради від 15 травня 2014 року № 3412 "Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1".

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Як встановлено, Ухвалою 15 сесії 6-го скликання від 15 травня 2014 року № 3412 "Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1" ОСОБА_2 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0344 га. на АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування.

Позивачу передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,8033 га, яка згідно з описом меж, наявному у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, від літери Б-В межує із земельними ділянками під приватними гаражами.

Третій особі, ОСОБА_2, відповідно до договорів купівлі-продажу від 28 травня 2013 року належать на праві власності три гаражі площею 18,4 кв.м., 35,4 кв.м., 19,0 кв.м. на АДРЕСА_1.

Відповідно до листа Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" від 26 червня 2014 року № 2404/207 земельна ділянка на АДРЕСА_1 від літер А до Б в точках 1, 2, 3, 4, 5 лише межує із землями парку, та з метою уточнення меж в натурі необхідно встановити бетонні межові знаки.

При прийнятті оскаржуваної ухвали відповідач виходив з даних довідки з відділу Держземагенства у м. Львові від 26 березня 2013 року № 40/01-15/851, з якої зокрема вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_1, згідно земельно-кадастрових даних відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування згідно списку землекористувачів та землевласників Личаківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06 лютого 1998 року № 51 "Про інвентаризацію земель м. Львова". Отже ця земельна ділянка за формою власності відноситься до земель комунальної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 26 травня 1962 року № 406 "Про встановлення меж земельної ділянки при будинку Львівського техучилища № 13" була закріплена за Львівським техучилищем № 13, правонаступником якого є Державний навчальний заклад "Львівське професійне училище технологій та сервісу". Ухвалою Львівської міської ради від 10 червня 2004 року № 1423 "Про користування Львівським професійним ліцеєм земельною ділянкою на вул. Кривоноса 18" передано йому у постійне користування земельну ділянку площею 0,8033 га за рахунок земель житлової та громадської забудови на вул. Кривоноса 18 в м. Львові для обслуговування учбового закладу. На підставі даного рішення виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстрований у книзі записів реєстрації держаних актів. Решта земельної ділянки, яка була закріплена у 1962 році у встановленому законом порядку не вилучалася. Крім того, спірна земельна ділянка входить до регіонального ландшафтного парку "Знесіння" та є об'єктом природно-заповідного фонду.

Суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи рішення виходили з того, що оскаржена ухвала Львівської міської ради прийнята в межах виключних повноважень ради, з дотриманням вимог Земельного Кодексу України (2768-14) та встановленого порядку безоплатного надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку.

У касаційній скарзі позивач не погодився з рішеннями судів та заявив вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечень проти касаційної скарги не надано.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, тощо.

Відповідно до підпункту 34 пункту 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних та міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзац перший частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд дійшов висновку, що оскаржена ухвала Львівської міської ради прийнята в межах виключних повноважень ради.

У цій справі встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, згідно земельно-кадастрових даних, відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування. Даних про невідповідність місця її розташування вимогам законів, прийнятих відповідно актів не встановлено, тому у відповідача були відсутні передбачені законом підставі для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0344 га. на АДРЕСА_1 у власність.

Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Отже, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державного навчального закладу "Львівське вище професійне училище технологій та сервісу" залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова, прийняту 20 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 03 грудня 2015 року у справі № 461/11494/14-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду