161/17078/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 05.07.2018 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2017 року (у складі судді Ковтуненка В. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (у складі колегії суддів: Старунського Д. М., Багрія В. М.. Рибачука А. І.) установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури Волинської області № 18-227 вих. від 21 листопада 2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати;

- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Волинської області № 18-227 вих. від 21 листопада 2016 року без обмеження пенсії максимальним розміром.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення йому пенсії) має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим працівникам прокуратури, однак відповідач незаконно та безпідставно відмовився перераховувати пенсію на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, яка регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури та п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року (213-19) за № 213.

3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач, у липні 2017 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просив постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року у даній справі визначено суддю-доповідача Єрьоміна А. В.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року, оскільки касаційна скарга за формою та змістом не відповідала вимогам ст. 213 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) її залишено без руху.

7. 25 липня 2017 року скаржник усунув недоліки касаційної скарги залишеної без руху.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 06 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу було прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду і призначено касаційний розгляд в порядку письмового провадження на 05 липня 2018 року.

12. Станом на 05 липня 2018 року відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, перебуває на обліку в Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

14. 30 листопада 2016 року позивач звернувся до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про проведення перерахунку пенсії як непрацюючому пенсіонеру з урахуванням довідки про заробітну плату від 21 листопада 2016 року № 18-227 (а. с. 8 - 10).

15. Листом № 391/Г-01 від 14 грудня 2016 року відповідачем відмовлено у здійсненні такого перерахунку пенсії позивачу, на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, яка регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури та п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року (213-19) за № 213. Враховуючи викладене, відповідач вважав, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та умовах визначених перерахованими вище законами не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

16. Не погодившись із відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорських працівників, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно п. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України не були визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач надаючи відмову про перерахунок пенсії діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що посилання судів першої та апеляційної інстанцій в своїх рішеннях на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) та ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", яка викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України" є необґрунтованими тому, що застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ (1789-12) .

22. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

23. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

24. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ (1789-12) . Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).

25. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

26. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

27. Відтак повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

28. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

29. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

30. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) , з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

31. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

32. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

33. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII (1697-18) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

34. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).

35. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Відтак оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

37. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", оскільки положення цієї статті втратили чинність.

38. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

39. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 161/17078/16-а залишити без змін.