820/5176/16 Про поновлення особи на роботі на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств - 05.07.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року

Київ

справа №820/5176/16

адміністративне провадження №К/9901/945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді - Бартош Н.С., Курило Л.В.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ у м. Харкові), з урахуванням уточнених позовних вимог, про: - поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС; - стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.; - зобов'язання адміністрації Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС виплатити ОСОБА_2 компенсацію за час вимушеного прогулу з урахуванням перерахунку згідно нових посадових окладів з урахуванням вислуги років та рангу; - визнання незаконним виведення ОСОБА_2 поза штат у зв'язку із незаконним звільненням та нарахувати заробітну плату за травень, червень 2016 року відповідно до Постанови КМУ № 292 від 06.04.2016 року (292-2016-п) згідно нових посадових окладів.

2. Обґрунтовуючи позов, позивач посилалась на те, що дії відповідача щодо її звільнення у зв'язку із скороченням штату є неправомірними та такими, що порушують права та інтереси позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС про поновлення на посаді залишено без задоволення.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що із матеріалів справи судом встановлено, що передумовою для звільнення позивача відповідач визначив зміни в організації виробництва і праці, що відбулись у СДПІ у м. Харкові та полягали в скороченні штатної чисельності, зокрема, посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості, яку обіймала позивач. Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Згідно протоколу № 21 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації СДПІ у м. Харкові, 30.05.2016 року позивачу запропоновані дві вакантні посади, а саме: посаду головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту та посаду головного державного інспектора відділу інформаційних технологій, від яких позивач відмовилась, що підтверджується власноручно написаною відмовою у попередженні про наступне вивільнення. Щодо посилань позивача у позовній заяві про те, що після скорочення штатної чисельності посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ у м. Харкові були наявні 5 рівнозначних посад, але позивачу вони не були запропоновані, суд зазначив, що представником відповідача було надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин, зокрема, наявність пільг та переваг у інших працівників даної державної установи, що унеможливлювали переведення позивача на таку рівнозначну посаду. Звільняючи позивача з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ у м. Харкові, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідачем дотримана процедура звільнення, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, визначена статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2017р. по справі №820/5176/16, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС №118-о від 31.05.2016р., поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС з 02 червня 2016 року, стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2016р. по 13 червня 2017р. в сумі 20 043,43 грн. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

7. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, зазначив, що відповідач не дотримав вимог закону, оскільки одночасно з попередженням про звільнення не запропонував позивачу іншої роботи. Під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів відсутності вакантних посад в установі як станом на час попередження позивача про наступне вивільнення так і станом на час його звільнення. Крім цього, відповідачем не надано доказів пропонування позивачу посад в інших установах податкового органу. Під час розгляду справи відповідач не надав доказів створення відповідної комісії в установі з вирішення питання про переважне право залишення на роботі працівників, посади яких скорочено, доказів запрошення позивача на засідання комісії, дослідження його кваліфікаційного рівня. Відповідачем не надано доказів в підтвердження відсутності вакантних посад під час ознайомлення позивача з попередженням про вивільнення, а також поважності обставин не пропонування їх позивачу. Крім того, доказів про невідповідність кваліфікації позивача вакантним посадам, рівнозначним за посадовими обов'язками посаді, яку займала позивач, та доказів вжиття заходів щодо переведення її на такі вакантні посади, відповідач під час розгляду справи не надав. Зазначив, що у випадку, якщо посада, яку обіймав незаконно звільнений працівник скорочена, для забезпечення виконання рішення суду про поновлення на роботі роботодавець зобов'язаний поновити працівника на раніше займану посаду. Якщо установа реорганізована, то рішення про поновлення повинен виконати правонаступник.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - скаржник) у жовтні 2017 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги, скаржник зазначив, що законодавством не передбачене обов'язкове створення комісії в установі з вирішення питання про переважне право залишення на роботі працівників. Зазначає, що при вирішенні питання щодо пропонування посад після скорочення штату враховувались пільги, переваги та інші вимоги КЗпП України (322-08) і інших законів України, а саме: - ОСОБА_3 має переважне право на залишення на роботі як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до 2 категорії; - ОСОБА_4, яка має дитину віком 3-х років; - ОСОБА_5, яка має дитину віком до 6 років та перебуває у соціальній відпустці; - ОСОБА_6, яка має дітей 4-річного та 10-річного віку; - ОСОБА_7 - вдова, яка має дитину 19-річного віку, яка навчається у ВНЗ на денному відділенні. Дві тимчасово вільні посади у зв'язку з перебуванням основних працівників у відпустках для догляду за дитиною 3-річного віку (ОСОБА_4) та 6-річного (ОСОБА_5) віку були запропоновані працівникам відділу: - ОСОБА_8, яка за результатами останньої щорічної оцінки має найвищий бал (оцінка "висока") порівняно з рештою головних державних ревізорів-інспекторів відділу; - ОСОБА_9, яка мала двох дітей 7-річного та 13-річного віку. А ОСОБА_10 та ОСОБА_2 було запропоновано вакантні посади в інших структурних підрозділах, які виникали протягом двомісячного терміну з дати попередження про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штатної чисельності. Зазначив, що ОСОБА_2 за результатами останньої щорічної оцінки має оцінку "добре". На момент звільнення ОСОБА_2 відмовилась від запропонованих їй вакансій. З посиланням на кількість здійснених працівниками відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості перевірок, вважає, що рівень продуктивності праці позивача є значно нижчим ніж у інших співробітників відділу.

11. Касаційна скарга містить клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби постанову Харківського апеляційного адміністративного суду про розгляд справи за участі його представника.

12. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_2 працює безперервно в органах податкової служби з 1993 року, її стаж роботи становить більше 23 років, має заохочення, нагороджена почесними грамотами, має вищу економічну освіту.

14. З 16 червня 2015 року по 02 червня 2016 року позивач обіймала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості в СДПІ у м. Харкові.

15. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 85" (840-2015-п) граничну чисельність апарату Державної фіскальної служби України було зменшено з 2186 до 1530 осіб.

16. У зв'язку із скороченням штатної чисельності СДПІ у м. Харкові на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. №85" (840-2015-п) відбулися зміни в організаційній структурі та штатному розписі СДПІ у м. Харкові.

17. 04 лютого 2016 року начальником МГУ ДФС - ЦО ОВП затверджено нову організаційну структуру, а 15 лютого 2016 року Головою ДФС України затверджено новий штатний розпис СДПІ із штатною чисельністю 169 шт. одиниць. Попередній штатний розпис складався із 300 штатних одиниць.

18. Новий штатний розпис введено в дію згідно з наказом СДПІ у м. Харкові від 16.02.2016р. №53 "Про введення в дію штатного розпису на 2016 рік Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС".

19. Відповідно до штатного розпису на 2016р. штатну чисельність відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості зменшено на 4 одиниці (з 11 осіб до 7 одиниць) за рахунок скорочення 4-х посад головного державного ревізора-інспектора.

20. 10 березня 2016 року ОСОБА_2 письмово попереджена про звільнення з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості згідно з п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

21. Попередження про вивільнення було вручено позивачу 10.03.2016р., проте одночасно з попередженням відповідачем не було запропоновано ОСОБА_2 вакантних посад, що підтверджується відповідним записом в попередженні. Вакантна посада запропонована позивачу вперше лише 30.05.2016р.

22. 30 травня 2016 року відповідачем запропоновано ОСОБА_2 вакантну посаду, а саме: посаду головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту, від якої позивач відмовилась, що підтверджується власноручно написаною відмовою у попередженні про наступне вивільнення.

23. Звільнення позивача погоджено з профспілковою організацією.

24. З 02 червня 2016 року ОСОБА_2 наказом СДПІ у м. Харкові № 118-о від 31.05.2016р. звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі попередження про наступне вивільнення від 10.03.2016 року, протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації від 30.05.2016 року №21.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

25. Частина 6 статті 43 Кодексу законі про працю України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

26. Пункт 3 частини 1 статті 43 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про Державну службу": підставами для зміни істотних умов державної служби є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

27. Частина 4 статті 43 Закону України "Про Державну службу": про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

28. Пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про Державну службу": підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

29. Абзаци перший та другий частини 3 статті 87 Закону України "Про Державну службу": процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

30. Пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законі про працю України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

31. Частина 2 статті 40 Кодексу законі про працю України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

32. Частина 1 статті 42 Кодексу законі про працю України: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

33. Частини 2 та 3 статті 42 Кодексу законі про працю України: при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

34. Частини 1-3 статті 49-2 Кодексу законі про працю України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

35. Частина 2 статті 235 Кодексу законі про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

36. Пункти 12 та 13 статті 1 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту": кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту. Компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

40. В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

41. Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

42. Зі змісту статті 42 КЗпП України випливає, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

43. Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

44. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення

45. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

46. Маючи нову штатну чисельність відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості у кількості 7 одиниць, відповідачем були запропоновані вакансії 6 особам ОСОБА_3, - ОСОБА_4, - ОСОБА_5, - ОСОБА_6, - ОСОБА_7, а також ОСОБА_9 виходячи наявності у них переважного права за ч.2 та ч.3 ст. 42 КЗпП України, а ОСОБА_8 була запропонована тимчасово вільна вакансіями лише через результати останньої щорічної оцінки. Всупереч наведених положень, відповідачем при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі не було здійснено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації всіх тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягали звільненню.

47. Таким чином, відповідачем недодержано процедуру звільнення ОСОБА_2, оскільки при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі не було перевірено наявність у позивача більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці у порівняні з іншими працівниками, та, відповідно, без з'ясування цих обставин позивачу не було запропоновано всіх вакансій з урахуванням її кваліфікації і продуктивності праці.

48. Крім того, Суд відхиляє посилання відповідача на низький рівень продуктивності праці позивача через найменшу кількість проведених перевірок, оскільки кількість перевірок та вжитих за їх результатами заходів реагування визначається не позивачем по справі на власний розсуд, а планом діяльності контролюючого органу на певний період (квартал, півріччя, рік) та направленнями керівництва на перевірку.

49. Здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок сум, що підлягає стягненню, не є предметом касаційного оскарження.

50. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

53. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

54. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

55. В задоволенні касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - відмовити.

56. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

57. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа