826/12817/14 Про визнання незаконними рішення ДПІ про призначення експертного дослідження підписів виконаних на первинних документах платника податків, оформлених за результатом відносин із ПП та визнання незаконними дій ДПІ щодо направлення на адресу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України заяви про проведення експертного дослідження підписів виконаних на первинних документах платника податків , оформлених за результатом відносин із ПП - 14.11.2018 Прийняття

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А2166, Військової частини А1349 (далі - В/Ч А2166, В/Ч А1349) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за речове майно та стягнення грошової компенсації за речове майно.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі всупереч вимог статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ), постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (178-2016-п) (далі - Порядок № 178) не виплатили позивачу грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 2206,74 грн. згідно з довідкою № 118 від 29 листопада 2000 року за період несення військової служби до 04 листопада 2000 року, за період вимушеного прогулу з 04 листопада 2000 року до 11 серпня 2015 року. Вважає таку бездіяльність протиправною та просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку грошову компенсацію за речове майно.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач проходив військову службу на посаді юрисконсульта Військової частини А2491 (далі - В/Ч А2491), правонаступником якої стала В/Ч А1349.

4. Згідно з наказом заступника Міністра оборони України-Командувача військово-Повітряних Сил України від 09 серпня 2000 року № 0320 ОСОБА_1, капітана, юрисконсульта В/Ч А2491, звільнили з військової служби у запас за пунктом 65, підпункт "в" Положення (за станом здоров'я). З 04 листопада 2000 року позивача виключили зі списків військовослужбовців В/Ч А2491.

5. Позивач оскаржив цей наказ до суду. Замостянський районний суд м. Вінниці постановою від 21 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2006 року, визнав незаконним наказ заступника Міністра оборони України-Командувача Військово-Повітряних Сил України від 09 серпня 2000 року № 0320 про звільнення позивача, скасував його та поновив ОСОБА_1 на військовій службі. Постанова суду набрала законної сили, однак її виконали згодом.

6. Суди встановили, що згідно з наказом командира В/Ч А 2166 від 6 липня 2015 року № 129 капітана ОСОБА_1, поновленого на військовій службі з 09 серпня 2000 року, зарахованого наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 287 від 03 липня 2015 року у розпорядження Командувача повітряних Сил Збройних Сил України, з 04 липня 2015 року зарахували до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

7. Згідно з наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 11 серпня 2015 року № 345 позивача призначили на рівнозначну посаду помічника командира В/Ч А2166 з правової роботи - начальника юридичної групи з 09 серпня 2000 року.

8. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України "Про особовому складу" від 27 вересня 2016 року № 385, відповідно до частини сьомої, з урахуванням частини восьмої, статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ (2232-12) ), капітана юстиції з правової роботи - начальника юридичної групи В/Ч А2166 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

9. 08 листопада 2016 року В/Ч А2166 видала довідку № 7 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану юстиції ОСОБА_1 з 2015 року в сумі 12174,71 грн.

10. Згідно з довідкою начальника речової служби за № 118 від 29 листопада 2000 року, виданої на підставі наказу командира В/Ч А2491 від 25 вересня 2000 року, позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 2206,74 грн. 14 квітня 2016 року, 17 жовтня 2016 року позивач звертався до командира В/Ч А2166 із рапортами щодо виплати йому грошової компенсації за речове майно згідно з цією довідкою, однак йому відмовили, відтак він звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року позов задовольнив частково.

12. Стягнув з В/Ч А2166 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає виплаті в розмірі 2206,74 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

13. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця і виплачується їм за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина). Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

14. Оскільки до звільнення з військової служби згідно з наказом № 0320 від 09 серпня 2000 року позивач мав право отримати предмети речового майна, то у зв'язку зі звільненням з військової служби на підставі вказаного наказу він має право отримати грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, на підставі довідки № 118 від 29 листопада 2000 року в розмірі 2206,74 грн.

15. Щодо позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, після звільнення позивача на підставі наказу №0320 від 09 серпня 2000 року, тобто в період вимушеного прогулу, то відмовляючи у їх задоволенні суд першої інстанції керувався тим, що протягом цього періоду позивач фактично не перебував на військовій службі, не виконував обов'язків військовослужбовця, не перебував на забезпеченні військової частини, відповідно не мав права на предмети речового майна, відповідно не має права на грошову компенсацію замість нього.

16 Також цей суд зазначив, що за період від дати поновлення позивача на військовій службі на підставі судового рішення до його звільнення з військової служби на підставі наказу № 385 від 27 вересня 2016 року йому виплатили грошову компенсацію замість речового майна, що належить до видачі, на підставі довідки за № 7 від 08 листопада 2016 року.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до В/Ч А1349 суд першої інстанції з покликанням на пункт 4 Порядку № 178 зазначив, що оскільки позивач проходив військову службу та звільнений з військової служби у В/Ч А2166, то відшкодування грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі має здійснити В/Ч А2166, а В/Ч А1349 є неналежним відповідачем у цих правовідносинах.

18. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2017 року скасував постанову Івано-Франківського районного суду від 10 квітня 2017 року і прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив частково.

19. Визнав протиправною бездіяльність В/Ч А2166 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, за період його служби до 04 листопада 2000 року. Зобов'язав В/Ч А2166 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, за період його служби до 04 листопада 2000 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

20. При прийнятті такого рішення цей суд погодився з тим, що оскільки до моменту звільнення позивача з військової служби згідно з наказом № 0320 від 09 серпня 2000 року він мав право на отримання предметів речового майна, то у зв'язку зі звільненням з військової служби (у вересні 2016 року) позивач має право отримати грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі на підставі цієї довідки.

21. Водночас цей суд звернув увагу на те, що за правилами пункту 5 Порядку № 178 вартість речового майна визначається виходячи із його закупівельної вартості станом на 1 січня поточного року. Тому при звільненні позивача зі служби військова частина мала б розрахувати вартість речового майна та визначити розмір компенсації відповідно до закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року.

22. Оскільки наказ командира В/Ч А2491 про звільнення ОСОБА_1 з посади від 09 серпня 2000 року № 0320 визнано протиправним і скасовано, а позивача поновлено на посаді з вказаної дати, то у зв'язку зі звільненням зі служби у 2016 році в позивача виникло право на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна. З цих же мотивів суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення позову в цій частині без розгляду у зв'язку з пропуску строку звернення до суду.

23. Між тим суд апеляційної інстанції зазначив, що стягнення вартості майна на підставі довідки № 118 від 29 вересня 2000 року за цінами на час незаконного звільнення позивача з посади суперечить вимогам пункту 5 Порядку № 178. Позаяк відповідач такого нарахування за цінами станом на 1 січня 2016 року не здійснив, то нема підстав для стягнення цих коштів як нарахованих, але невиплачених. Тому з метою захисту порушеного права позивача апеляційний суд вирішив зобов'язати В/Ч А2166 (з якої позивач у 2016 році звільнився з військової служби) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, за період до звільнення позивача на підставі наказу № 0320 від 09 серпня 2000 року.

IV. Касаційне оскарження

24. У касаційній скарзі В/Ч А 2166, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

25. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що грошову компенсацію за період до 10 березня 2000 року повинна виплатити В/Ч А2491, у списках якої перебував ОСОБА_1, на підставі довідки про розмір грошової компенсації за речове майно та відповідної заяви про її отримання. Відповідач пояснив, що ОСОБА_1 до листопада 2000 року проходив військову службу у В/Ч А2491 та перебував там на речовому забезпеченні. Згодом В/Ч А2491 розформували, а правонаступником її стала В/Ч А1349. Військова частина, яка підлягає розформуванню, зобов'язана передати всю кредиторську заборгованість військовій частині-правонаступнику. Проте ні у В/Ч А1349 як правонаступника розформованої В/Ч А2491, ані у В/Ч А2166 не обліковано кредиторської заборгованості за речове майно перед позивачем. На момент звільнення з військової служби у 2000 році позивач мав право на отримання речового майна, або грошової компенсації за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що з часу отримання довідки № 118 від 29 листопада 2000 року він пропустив строк на звернення до суду щодо отримання такої грошової компенсації.

26. З посиланням на пункт 4 розділу ІІІ, пункт 21 розділу ІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі - Інструкція № 232) відповідач зазначив, що виплата грошової компенсації за речове майно позивачу здійснено за період служби у В/Ч А2166 з дня зарахування його до списку особового складу і до дня виключення із списку особового складу у зв'язку зі звільненням із військової служби в запас. Тобто В/Ч А2166 вважає, що вона не допустила порушень законодавства при звільненні позивача з військової служби і не повинна виплачувати йому компенсацію за речове майно за період його військової служби в іншій військовій частині.

27. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, теж просить скасувати його постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

28. Касаційна скарга позивача стосується тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої суди обох інстанцій йому відмовили - стягнення грошової компенсації за речове майно за період вимушеного прогулу з листопада 2000 року по серпень 2015 року за цінами на дату звільнення (у 2016 році). З покликанням на статтю 8 Закону № 2011-ХІІ позивач зазначив, що час вимушеного прогулу зараховується до часу проходження військової служби, відповідно він має право отримати грошову компенсацію замість речового майна за період вимушеного прогулу.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

29. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

31. У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

32. Згідно з пунктом 2 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 року № 1135 (1135-98-п) (яке діяло на момент існування спірних правовідносин) метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, тканинах, нагрудних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарчому та спортивному майні (далі - речове майно), що дає змогу створити умови для виконання ними завдань бойової і спеціальної підготовки.

33. Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII призупинено в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

34. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а вказаний Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання грошової компенсації замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів.

35. Згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину другу статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ було виключено, однак зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II вказаного Закону, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

36. При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

37. Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції № 232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

38. Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

39. Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.

40. ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.

41. Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.

42. Згідно з пунктом 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

43. Відповідно до пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

44. Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

VI. Позиція Верховного Суду

45. Судячи зі встановлених в цій справі обставин спір виник через те, що В/Ч А2166 (у якій позивач проходив військову службу перед звільненням у запас) відмовила позивачу у виплаті грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період до 04 листопада 2000 року (коли позивача виключили зі списків особового складу В/Ч А2491 у зв'язку зі звільненням з військової служби, яке він згодом оскаржив до суду), а також за період вимушеного прогулу (з 04 листопада 2000 року по 11 серпня 2015 року).

46. Беручи до уваги основне завдання речового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 Інструкції № 232), суть і призначення механізму грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині отримання грошової компенсації за період вимушеного прогулу позивача. Так, з огляду на те, що позивача звільнили неправомірно і суд поновив його на військовій службі, цей період зараховується йому до стажу, зокрема, військової служби. Втім, це не дає підстав вважати, що протягом цього періоду він фактично проходив військову службу і мав право на речове забезпечення, отримання якого власне і пов'язується з дійсним виконанням обов'язків військової служби.

47. Тобто в цій частині позивач помилково трактує положення статті 8 Закону № 2011-ХІІ. Виплата компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби.

48. Протягом періоду вимушеного прогулу позивач не виконував цих обов'язків, тому він як військовослужбовець не міг отримувати предметів речового забезпечення та не мав права на те, щоб його отримувати, позаяк був виключений з особового складу військової частини, відповідно й не міг нести витрат, пов'язаних з його придбанням.

49. Після того, як позивача поновили на військовій службі (з 09 серпня 2000 року) право отримувати речове забезпечення теж відновилося, але не з дати неправомірного звільнення, а після поновлення на військовій службі аж до звільнення з неї, з яким власне пов'язується право отримати грошову компенсацію. У цьому зв'язку потрібно зауважити, що отримання цієї грошової компенсації не ставиться у залежність від того, у якій військовій частині військовослужбовець проходив службу. Тому відсутність у відповідача відомостей про вартість речового майна, на яке позивач мав право, коли проходив службу в іншій військовій частині не може бути підставою для того, щоб позбавити позивача грошової компенсації його вартості (за наявності доказів того, що він мав на нього право). Оскільки на підставі судового рішення позивач поновлений на військовій службі (з дати неправомірного звільнення) і звільнився з неї у 2016 році, він має право отримати грошову компенсацію як за період після поновлення (яку йому, як встановили суди, виплатили), так і за період (дійсної, фактичної) військової служби, яку він відбув до того, як його неправомірно звільнили з неї.

50. Тож з огляду на встановлені обставини справи і правове регулювання спірних правовідносин правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що В/Ч А2166 потрібно зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, за період до звільнення позивача на підставі наказу від 09 серпня 2000 року № 0320 (виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2016 року).

51. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

52. Доводи, які містяться в касаційних скаргах висновків суду та обставин справи не спростовують.

53. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.