ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2018 року
Київ
справа №712/10826/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 712/10826/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати відмову Управління ПФУ у перерахунку та виплаті їй пенсії державного службовця неправомірною та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця з 1 липня 2016 року відповідно до довідки про заробітну плату, що подана для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління ПФУ у проведенні позивачу перерахунку та виплати пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити ОСОБА_2, відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішення Кабінету Міністрів України - постанова КМУ України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п)
, яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та застосовується з 1 грудня 2015 року), пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п)
(в редакції, що діяла на момент призначення пенсії) і підпункту 2 пункту 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2013 року № 426 (426-2013-п)
(в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішення Кабінету Міністрів України) перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 90 % заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 1 грудня 2015 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п)
, якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та довідки Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації від 8 липня 2016 року № 07-33/180 з 1 липня 2016 року із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90 %, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивач отримує пенсію, призначену на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 90% заробітної плати працюючого державного службовця. В результаті збільшення посадового окладу після набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року (889-19)
, фактично збільшився загальний розмір заробітної плати державного службовця, а тому вважає, що на підставі статті 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) має право на перерахунок пенсії.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінны ПФУ та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12)
у розмірі 90% заробітної плати.
11 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Управління ПФУ про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям з 1 грудня 2015 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п)
, надавши довідку про заробітну плату Департаменту агропромислового розвитку ЧОДА від 8 липня 2016 року № 27-33/180.
13 липня 2016 року Управління ПФУ листом №235/К-10 відмовило у перерахунку, посилаючись на те, що відповідно до статті 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" в редакції чинній на час звернення з заявою про перерахунок, порядок і умови перерахунку пенсії державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п)
вилучено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (865-2000-п)
щодо порядку обчислення заробітної плати при проведенні перерахунку пенсій державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідач не мав правових підстав для відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у зв`язку із підвищенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи своє рішення тим, що станом на момент звернення позивача до пенсійного органу, Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12)
не містив правової норми щодо визначення порядку і умов перерахунку пенсій державних службовців та встановлення права особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою. Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15)
, яким, у свою чергу, не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшення грошового забезпечення працюючих осіб. З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність відмови у перерахунку пенсії і, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12)
(далі - № 3723-XII). Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.
Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19)
(далі - Закон № 76-VIII (76-19)
), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865 (далі - КМУ №865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ (3723-12)
, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).
Постановою № 1013, якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ № 1013 не містить.
Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон № 889-VIII (889-19)
.
У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII (3723-12)
втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII (889-19)
).
Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15)
, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII (889-19)
, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99)
цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, враховуючи, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Суд апеляційної інстанції правильно прийняв до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зіна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду