756/11405/13-а Про повернення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку на звернення з адміністративним позовом до суду - 05.07.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 756/11405/13-а

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третіх осіб: Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва", про визнання рішень недійсними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва, прийняту 02 червня 2017 року у складі судді Луценко О.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Літвіної Н.М., суддів: Ганечко О.М., Губської О.А.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням відмови від частини вимог, до Київської міської ради, треті особи: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, КП " Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", про визнання недійсними рішення Оболонської районної в м. Києві ради № 13/11 від 13 березня 2008 року "Про погодження переліку будинків комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва, які підлягають реконструкції за залучені кошти".

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечень проти касаційної скарги не надано.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Як встановлено, у березні 2012 року позивач звернувся до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію найманої квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Листом № А-оп-113 від 28 березня 2012 року відповідач повідомив про неможливість провести приватизацію зазначеної квартири.

В обґрунтування відмови відповідач посилався на ч. 3 ст. 2 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ "Про приватизацію державного житлового фонду", згідно якого, приватизація квартир (будинків), включених до плану реконструкції поточного року, здійснюється після її проведення власником (володільцем) будинку.

Рішенням Оболонської районної в м. Києві ради № 13/11 від 13 березня 2008 року "Про погодження переліку будинків комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва, які підлягають реконструкції за залучені кошти" було погоджено перелік будинків комунальної власності.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року будинок АДРЕСА_2 в м. Києві переведено в нежилий та передано для розміщення об'єктів соціально-побутового призначення Мінського району; зобов'язано виконавчий комітет Мінської районної ради народних депутатів відселити громадян, зокрема, з будинку АДРЕСА_2 в м. Києві.

На даний час мешканці будинку АДРЕСА_2 в м. Києві не виселені, не затверджена проектно-кошторисна документація, не укладався договір з інвестором про фінансування будівництва, та договір на виконання будівельних робіт. Жодних дій направлених на реконструкцію вищевказаного будинку органами влади не вжито, чим позбавлено можливості скористатись правом на приватизацію квартири, в якій вони мешкають більше 20 років.

Дані рішення позивач вважав незаконним та таким, що порушують його право на приватизацію найманої ним квартири, у зв'язку із чим просив суд визнати рішення Оболонської районної в м. Києві ради № 13/11 від 13 березня 2008 року в частині включення будинку АДРЕСА_2 в м. Києві до переліку будинків, які підлягають реконструкції недійсним; визнати рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року в частині переведення будинку АДРЕСА_2 в м. Києві з жилого фонду в нежилий недійсним.

Проте, після відмови від частини позовних вимог, провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року закрите.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Предметом спору у справі є позовні вимоги щодо оскарження рішення Оболонської районної у м. Києві ради № 13/11 від 13 березня 2008 року, про існування якого позивачеві було відомо із листів відповідача № А/ОП-113 від 28 березня 2012 року та № Б-1357 від 10 липня 2012 року.

Отже, звернувши із позовом у серпні 2013 року, позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк.

Позивач не вказав поважних причин пропуску строку звернення з позовом та не надав доказів, які б дали підстави суду для такого висновку.

Доводи позивача про те, що суд не залишив його позов без руху, а тому не мав підстав залишати його без розгляду, є необґрунтованими.

Так, подання позову після закінчення строків, установлених законом, є підставою для залишається його без розгляду, як це передбачено частиною 1 статті 100 КАС.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що предметом спору у справі є не лише вимоги щодо оскарження рішення Оболонської районної у м. Києві ради № 13/11 від 13 березня 2008 року, а й вимоги щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року, що помилково не враховано судом.

Проте, з такими доводами позивача суд не може погодитись, оскільки провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26 лютого 1990 року закрите відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва у зв'язку з відмовою від позовних вимог.

Враховуючи, що наявності правових підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено, суд дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва, прийняту 02 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 вересня 2017 року у справі № 756/11405/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.