263/10903/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 05.07.2018 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року (у складі колегії суддів Міронової Г. М., Арабей Т. Г., Геращенка І. В.) установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, в якому просив про:

- визнання неправомірними дій пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90% середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (у редакції Закону України № 2663-111 від 12 липня 2001 року, що діяла станом на час призначення пенсії - січень 2002 року) на підставі довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1490 від 22 червня 2016 року;

- скасування рішення відповідача № 103/Г-17-01-02 від 26 липня 2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (в редакції Закону № 2663-111 від 12 липня 2001 року);

- зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року (у редакції Закону № 2663-111 від 12 липня 2001 року), що діяла станом на 23 січня 2002 року з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1490 від 22 червня 2016 року про заробітну плату, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати (а. с. 2 - 6).

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перераховувати пенсію. Свою відмову мотивував тим, що ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" перерахунки пенсій працівникам прокуратури не передбачено. Однак визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки станом на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії відповідного нормативного акту Кабінетом Міністрів України не прийнято, тому відсутні підстави для її перерахунку.

3. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у відповідності до довідки прокуратури Донецької області № 18-57-1490 від 22 червня 2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням вже виплачених сум пенсії без обмеження її максимального розміру.

В решті позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області задоволено. Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2016 року скасовано у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, у січні 2017 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просив постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року у даній справі визначено суддю-доповідача Загороднього А. Ф.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 05 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу було прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду і призначено касаційний розгляд в порядку письмового провадження на 05 липня 2018 року.

11. Станом на 05 липня 2018 року відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, перебувє з січня 2002 року на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, а з вересня 2014 року в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року. Згідно довідки УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради від 11 листопада 2014 року № НОМЕР_1 позивач взятий на облік, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а. с. 19).

13. Згідно довідки Прокуратури Донецької області від 22 червня 2016 року № 18-57-1490 ОСОБА_2 працював в прокуратурі Донецької області на посаді заступника прокурора та його фактична заробітна плата для перерахування пенсії за посадою складає 13676 грн 56 коп. (а. с. 17).

14. 11 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час виходу на пенсію) із урахуванням довідки прокуратури Донецької області від 22 червня 2016 року № 18-57-1490, з 01 грудня 2015 року, у встановленому при призначенні пенсії відсотковому розмірі від місячного заробітку (а. с. 7).

15. Листом відповідача від 26 липня 2016 року № 103/Г-17-01-02 позивачу в перерахунку його пенсії з урахуванням вищезазначеної довідки відмовлено з тих підстав, що ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, але постанова Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) не передбачає перерахунок розміру пенсії працівникам прокуратури у зв'язку із збільшенням посадових окладів. (а. с. 8)

16. Не погодившись із відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорських працівників, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, згідно довідки прокуратури Донецької області №18-57-1490 від 22 червня 2016 року, відповідно до положень ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 12 липня 2001 року), з розрахунку 90% середнього заробітку без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які змін у зв'язку із прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) не зазнали.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що право на пенсію позивач реалізував у січні 2002 року та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а саме, 90 відсотків від суми заробітної плати. Проте, право на перерахунок пенсії виникає, за загальним правилом, або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

Не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року та ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року не може бути підставою для перерахунку призначеної пенсії позивачу у зв'язку із збільшенням заробітної плати на посаді, на якій працював позивач до виходу на пенсію, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії жодною правовою нормою наведена позивачем обставина не визначена в якості законодавчо встановленої підстави для перерахунку призначеної пенсії позивачу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

20. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки правовідносини між ним та органами Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення настали та мали місце до прийняття вказаних відповідачем законів, які звужують зміст та обсяг існуючого у нього права на перерахунок пенсії, а саме Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) та Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , то при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії позивача мають застосовуватися саме положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції станом на 13 липня 2011 року.

21. Скаржник вказує, що ухвалюючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції фактично порушив моє Конституційне право на перерахунок пенсії тобто порушив вимоги ст. 22 Конституції України.

22. На думку скаржника, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

24. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ (1789-12) .

25. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

26. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

27. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

28. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ (1789-12) . Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).

29. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

30. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

31. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

32. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

33. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

34. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) , з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

35. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

36. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

37. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII (1697-18) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

38. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).

39. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

41. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", оскільки положення цієї статті втратили чинність.

42. Доводи скаржника зазначені в п. 21 цієї постанови не беруться колегією суддів до уваги з огляду на те, що відсутність правового регулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду України.

43. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

44. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.