759/11504/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 05.07.2018 Прийняття

1. У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, чинній на час призначення пенсії), починаючи з 20 липня 2016 року та виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Генеральної прокуратури України № 18-1062 від 08 липня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перераховувати його пенсію. Вказував на те, що пенсія розрахована в залежності від суми посадового окладу з урахуванням надбавок та премій передбачених Законом України "Про прокуратуру". Однак на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року за №213-VIII (213-19) скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб в тому числі ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Також у заперечені проти адміністративного позову відповідач вказував на те, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року (76-19) , внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з чим, відсутні законодавчо визначені підстави для перерахунку пенсії позивачеві.

3. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, згідно заяви від 13 червня 2016 року та довідки Генеральної прокуратури України №18-1062 від 08 липня 2016 року.

Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ, чинній на час призначення пенсії), починаючи з 20 липня 2015 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України №18-1062 від 08 липня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року скасовано у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, у травні 2017 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2017 року у даній справі визначено суддю-доповідача Єрьоміна А. В.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

8. У запереченні на касаційну скаргу, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України 04 липня 2017 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 02 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу було прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду і призначено касаційний розгляд в порядку письмового провадження на 05 липня 2018 року.

12. Станом на 05 липня 2018 року заперечення на відзив до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером органів прокуратури та перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. У 2008 році йому була призначена пенсія відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розміру 84% від його місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

14. 13 липня 2016 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці Генеральної прокуратури України № 18-1062 зп від 08 липня 2016 року.

15. Як підтверджується доказами та поясненнями сторін, в перерахунку позивачу було відмовлено на тій підставі, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року (76-19) , внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Також з 01 червня 2015 року згідно п. 5 Прикінцевих Положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02 березня 2015 року у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій та статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України - скасовано.

16. Не погодившись із відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорських працівників, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що позивачу безпідставно було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, згідно заяви від 13 липня 2016 року та довідок Генеральної прокуратури України № 18-1062 від 08 липня 2016 року. Зміни в пенсійному законодавстві щодо обмеження граничного розміру пенсійної виплати введені значно пізніше ніж призначено пенсію позивачу, отже дані обмеження не можуть застосовуватись до позивача. При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а не в розмірі, як зазначає відповідач.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Вказаний Закон є чинним і підлягає виконанню, оскільки Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

20. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення порушив норми матеріального права, а саме:

- невірно застосував вимоги Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року (76-19) , яким внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";

- безпідставно застосував вимоги Закону України "Про прокуратуру" № 1697- VIII від 14 жовтня 2014 року, яким передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами;

- безпідставно посилається та застосовує п. 5 Розділу ІІІ Прикінцевих Положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02 березня 2015 року;

- допустив порушення ст. 58 Конституції України, а також суд апеляційної інстанції безпідставно посилається на Постанову Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" №1013 від 09 грудня 2015 року (1013-2015-п) ;

- надав неправильне тлумачення застосованій нормі, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 (v020p710-11) року.

21. Також у скаржник зазначає на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме:

- в описовій частині постанови не зазначено короткого змісту вимог відповідача, який подав апеляційну скаргу, а також у рішенні не зазначено про докази відповідача, які встановлено в судовому засіданні, чим допустив порушення вимог ст. 159 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), в якій визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим;

- щодо обов'язкового застосування висновків Верховного Суду України за результатами розгляду аналогічних питань, при цьому безпідставно, однобічно та вибірково застосовано лише деякі рішення, чим порушено вимоги ст. 244-2 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

23. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ (1789-12) .

24. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

25. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

26. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ (1789-12) . Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).

27. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

28. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

29. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

30. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

31. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).

32. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) , з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

33. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

34. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

35. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII (1697-18) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).

37. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

39. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", оскільки положення цієї статті втратили чинність.

40. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що застосування судом апеляційної інстанції у своїх висновках посилання на п. 5 Розділу ІІІ Прикінцевих Положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02 березня 2015 року є безпідставним. Проте, зазначене посилання не вплинуло на остаточні висновки апеляційного суду, оскільки в основі мотивації застосовано норму Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , якою внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

41. Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до ст. 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені прокурорські працівники, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

42. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

43. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.