802/3689/15-а Про визнання протиправним рішення Державної митної служби України про припинення перебування особи на державній службі на посаді заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил - начальника відділу митної варти митниці, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 04.07.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці ДФС про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Альчука М. П. (головуючий), Заброцької Л. О., Поліщук І. М., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Курка О. П. (головуючий), Совгири Д. І., Білоуса О. В.,

та касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: Альчука М. П. (головуючий), Заброцької Л. О., Поліщук І. М., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Курка О. П. (головуючий), Совгири Д. І., Білоуса О. В.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці ДФС, в якому просив:

визнати нечинним рішення Державної митної служби України про припинення перебування його на державній службі на посаді заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил - начальника відділу митної варти Луганської митниці;

поновити його на посаді заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил - начальника відділу митної варти Луганської митниці або іншу рівнозначну посаду;

стягнути з Луганської митниці на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 27 січня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, залишив без розгляду позовну заяву закрив провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці ДФС про визнання рішення нечинним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою від 27 січня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської митниці ДФС про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції від 27 січня 2016 року про закриття провадження у справі та постановлену за наслідком її апеляційного перегляду ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Луганська митниця ДФС надала заперечення проти касаційних скарг, в яких наполягає на їх безпідставності та необґрунтованості й просить у їх задоволенні відмовити.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 802/248/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме про:

визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 422-к від 29 лютого 2012 року "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_1;

поновлення позивача на посаді заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил - начальника відділу митної варти Луганської митниці та стягнення з Луганської митниці на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 1 квітня 2015 року у справі № 802/248/15-а, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Підставою для таких рішень став пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду та відсутність підстав для визнання причин його пропуску поважними.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці ДФС про визнання рішення нечинним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, з огляду на наведені судові рішення у справі № 802/248/15-а, виходив із наявності такої, що набрала законної сили, ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) в редакції, яка була чинна на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

При цьому під ухвалами в розумінні зазначеної норми процесуального закону слід розуміти ухвали, якими закінчено розгляд справи, до яких відносяться й ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не наводить будь-яких доводів, які б поставили під сумнів правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що судові рішення у справі № 802/248/15-а ухвалені з того самого спору і між тими самими сторонами.

Суди надали належну оцінку доводам позивача щодо відсутності підстав для застосування у цій справі в якості преюдиції висновків судів, викладених у справі № 802/248/15-а щодо застосування в спірних правовідносинах положень статті 233 КЗпП України в частині моменту обчислення строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги про незаконність ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року у справі № 802/248/15-а Верховним Судом до уваги не беруться як такі, що не стосуються предмету касаційного оскарження.

Щодо оскарження постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Суди встановили, що наказом Державної митної служби України від 29 лютого 2012 року № 422-к "Про припинення перебування на державній службі" за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог статті 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" припинено з 29 лютого 2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, заступника начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил - начальника відділу митної варти Луганської митниці.

Підставою для видання даного наказу стало подання Луганської митниці, яке винесено у зв'язку з порушенням 28 лютого 2012 року відносно позивача кримінальної справи за ознаками скоєння злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Як вже зазначено, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2015 року у справі № 802/248/15-а, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Повторно звернувшись до суду, ОСОБА_1, мотивуючи позовну вимогу про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якості підстави позову зазначив і затримку видачі трудової книжки.

При цьому суди встановили, що на виконання вимог статті 47 КЗпП України, згідно розрахункового листа зі ОСОБА_1 проведено усі розрахунки, передбачені законом.

ОСОБА_1 отримав трудову книжку 12 вересня 2015 року із супровідним листом Луганської митниці ДФС від 10 вересня 2015 року.

Водночас оскільки на території Луганської та Донецької областей на час виникнення спірних правовідносин проводилася антитерористична операція згідно з Указом в.о. Президента України Турчинова О.В. від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а частина Луганської області знаходиться на тимчасово неконтрольованій території, в тому числі і частина території зони діяльності Луганської митниці, адміністративна будівля Луганської митниці по вул. Оборонній, 34-а в м. Луганську, службові приміщення, матеріально-технічні цінності, майно та документація Луганської митниці захоплені чи зруйновані (знищені) незаконними збройними формуваннями.

24 лютого 2015 року за вказаним фактом СВ Старобільського РВ ГУ МВС України в Луганській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015130580000235 за ознаками злочину, передбаченого статтею 341 КК України.

Відмовляючи у задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Луганської митниці ДФС України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі останньому трудової книжки.

Таку позицію підтримав і суд апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів зробленими з правильним застосуванням норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини п'ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, необхідною умовою для застосування цієї законодавчої норми є наявність вини роботодавця у затримці видачі трудової книжки.

Однак, зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з тим, що своєчасне ненадання позивачу трудової книжки обумовлено фактичною неможливістю отримати відповідний документ з тимчасово неконтрольованої території Луганської області.

Проведення антитерористичної операції на території колишньої дислокації адміністративної будівлі відповідача виключає наявність у нього вини у затримці видачі трудової книжки, а тому суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 802/3689/15-а залишити без змін.