ПОСТАНОВА
Іменем України
04 липня 2018 року
м. Київ
справа № 553/1641/17
адміністративне провадження № К/9901/24168/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 553/1641/17
за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Старостіна В. В., Бегунца А. О., Рєзнікової С. С.) від 23 жовтня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 01 січня 2017 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинно) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 18 квітня 2017 року № 18/158, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум, без обмежень.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що перебуває на пенсійному обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та з березня 1998 року отримує пенсію у розмірі 90% від суми місячного заробітку на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п)
(далі - Постанова КМУ № 1013) підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, у зв'язку з чим, у нього виникло право на перерахунок раніше призначеної йому згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII пенсії.
3. Постановою Ленінського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2; зобов'язано відповідача провести перерахунок позивачу пенсії за вислугу років, пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) в розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати, на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 18 квітня 2017 року № 18/158 у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, починаючи з 01 травня 2017 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області; постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасовано; в цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2017 року залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року.
7. Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області у запереченнях на касаційну скаргу від 28 листопада 2017 року, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2, залишити в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)
, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 553/1641/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, 03 березня 1998 року йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на посаді прокурора Полтавського району Полтавської області, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
12. Відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 18 квітня 2017 року № 18/158, виданої ОСОБА_2, він дійсно працював в прокуратурі Полтавської області на посаді прокурора району, заробітна плата станом на 01 грудня 2015 року складається з посадового окладу - 2600 грн., надбавки за класний чин - 135 грн., надбавки за вислугу років 30% - 820,50 грн., надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи 70% - 2488,85 грн., премії 160% - 9670,96 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення - 503,70 грн., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб - 503,70 грн., всього 16722,71 грн.
13. 19 квітня 2017 року позивач звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про відновлення та перерахунок призначеної пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п)
, згідно з якою підвищено розміри заробітної плати працівникам прокуратури.
14. Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 04 травня 2017 року № 223 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з відсутністю у чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку.
15. Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VI (3668-17)
зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
17. Суд першої інстанції зазначив, що відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку та виплати пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі та обставинах справи, а тому дійшов висновку, що рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 04 травня 2017 року № 223 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії прийнято в порушення вимог норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
18. Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про покладення обов'язку на відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачу з розрахунку 90% від середнього заробітку відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла на час призначення пенсії, на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 18 квітня 2017 року № 18/158, та провести виплату нарахованих сум з урахування проведених виплат.
19. Вирішуючи питання щодо строку проведення перерахунку пенсії, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії 19 квітня 2017 року, надавши при цьому довідку з Прокуратури Полтавської області від 18 квітня 2017 року № 18/158 про складові заробітної плати відповідно до рівня займаної ним посади в органах прокуратури на час звільнення, а тому, у відповідності до ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія позивача підлягає перерахунку з 01 травня 2017 року.
20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
21. Апеляційний суд звернув увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
22. Також апеляційний суд зазначив, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України "Про прокуратуру" у попередній редакції, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії набула чинності та діяла інша редакція ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, яка передбачає інший порядок перерахунку пенсій. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, тому законодавством визначені підстави для такого перерахунку пенсії відсутні.
23. Апеляційний суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- в порушення ст. 7, 9, 11, 190 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15)
) суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи, чим позбавив можливості захистити свої права. Рішення по суті апеляційною інстанцією приймалось без його участі і надійшло лише 31 жовтня 2017 року, що також унеможливило скористатися правом визначеним ст. 191 КАС України;
- внесені зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
- при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії;
- посилання відповідача на ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року (213-19)
№ 213 є необґрунтованими, оскільки протирічать законодавству.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
26. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
27. Згідно з ч. 1 ст. 196 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017року) апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
28. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 49 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи.
29. Частиною 2 ст. 122 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.
30. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року закінчено підготовку до розгляду адміністративної справи; справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2017 року у справі № 553/1641/17 призначено до апеляційного розгляду на 23 жовтня 2017 року о 13:10 у відкритому судовому засіданні із викликом осіб, які беруть участь у справі та їх представників.
31. З оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року вбачається, що справа розглянута у відкритому судовому засіданні, проте без представників сторін.
32. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
33. Отже, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Тобто, апеляційний суд може здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, лише переконавшись у належному повідомленні останніх про дату, час і місце апеляційного розгляду.
34. Як свідчать матеріали справи, на адресу апеляційного суду повернувся конверт з судовою повісткою, який направлявся позивачу, з довідкою органу поштового відділення із зазначенням причин повернення - "за закінченням встановленого строку зберігання".
35. Колегія суддів зазначає, що зазначений конверт не може вважатись доказом належного повідомлення позивача - ОСОБА_2 про дату, час і місце апеляційного розгляду, оскільки на конверті зазначена адреса позивача - АДРЕСА_1 м. Полтава, Полтавська область, 36000. Проте, адресою позивача є АДРЕСА_2, м. Полтава, Полтавська область, 36000.
36. Відповідно до ч. 3 ст. 35 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
37. Матеріали справи доказів отримання повістки або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності позивача про дату, час і місце судового засідання у строк, достатній для прибуття до суду, не містять.
38. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права в частині обов'язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі про дату, час і місце апеляційного розгляду. Зокрема, апеляційним судом не з'ясовано причини неявки позивача в судове засідання та підстави повернення судової повістки на адресу суду, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право позивача - ОСОБА_2 на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду заперечення, чим порушив вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
39. Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
41. Частиною 4 ст. 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
42. Враховуючи викладене, а також те, що позивач обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, розглядом апеляційним судом його апеляційної скарги без його участі та належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
43. Колегія суддів звертає увагу позивача, що оскільки в процесі розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою та безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд в межах розгляду даної скарги не переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції на предмет дотримання вимог норм матеріального права, а відтак - позбавлений процесуальної можливості за результатом розгляду даної скарги залишити в силі рішення суду першої інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 553/1641/17 скасувати.
Справу № 553/1641/17 за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб