800/203/17 Про визнання протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо нереагування ВРУ, як суб'єктом забезпечення національної безпеки України, на загрози національній безпеці України, визнання протиправною бездіяльність Президента України у питанні забезпечення національної безпеки України щодо нереагування на загрози національній безпеці України, яка полягає у нереагуванні Президента України, як гаранта додержання Конституції України, як суб'єкта забезпечення національної безпеки України, на порушення ВРУ норм статей Конституції України - 03.07.2018 Прийняття

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз "Моноліт" до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук К. С. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз "Моноліт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (у складі колегії суддів: Кобаля М. І., Епель О. В., Карпушової О. В.), установив:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз "Моноліт" (далі - ТОВ "Будівельний Союз "Моноліт") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук К. С. (далі - Відповідачі, ГУ Держгеокадастру у місті Києві, Державний реєстратор) у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук К. С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29.06.2017 № РВ-8000083822017;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073 щодо зміни виду використання з "для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель" на вид використання "будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом".

2. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, оскільки зміна виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отже таке рішення порушує права позивача як власника земельної ділянки щодо вільного володіння та користування належним йому майном, гарантовані Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими актами законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню, внаслідок чого відповідач має вчинити певні дії.

3. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К. С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29 червня 2017 року № РВ-8000083822017;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073 щодо зміни виду використання з "для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель" на вид використання "будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом";

- стягнуто судові витрати в сумі 3200 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний союз "Моноліт" шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві - задоволено повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року - скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач, звернувся в січні 2018 року з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року залишити в силі. Також подано клопотання про зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2017 року у зазначеній справі було відкрито касаційне провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Суду 09 лютого 2018 року, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у зазначеній справі відмовлено у задоволені клопотання про зупинення виконання судового рішення.

9. Скаржником у касаційній скарзі та відповідачем у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 02 липня 2018 року.

10. Станом на 04 липня 2018 року заперечення на відзив до Верховного Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що:

- ТОВ "Будівельний Союз "Моноліт" є власником земельної ділянки площею 4,3291 га, розташованої на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер: 8000000000:88:061:0073. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими і прибудованими приміщеннями господарського призначення, з наземним та підземним паркінгами зі знесенням існуючих будівель, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 219758 від 11 лютого 2010 року (а. с. 20 - 21);

- рішенням Київської міської ради від 08 жовтня 2009 року № 370/2439 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельний союз "Моноліт" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими і прибудованими приміщеннями господарського призначення, з наземним та підземним паркінгами зі збереженням існуючих будівель на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі м. Києва" затверджене містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, адміністративно-офісного і торговельного комплексу на вул. Дегтярівській, 17-19 у Шевченківському районі м. Києва;

- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 червня 2017 року № НВ-8000562212017 цільове призначення земельної ділянки - іншої комерційної діяльності; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими і прибудованими приміщеннями господарського призначення, з наземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель (а. с. 13);

- 26 червня 2017 року ТОВ "Будівельний союз "Моноліт" звернулося до ГУ Держгеокадастру у м. Києві із заявою (реєстраційний номер ЗВ-8000622492017) про зміну виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0073, а саме: з "для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель" на вид використання "будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом";

- Державним реєстратором прийнято рішення від 29 червня 2017 року № РВ-8000083822017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно заявленій ініціативі щодо зміни виду використання передбачається зміна цільового призначення земельної ділянки, що згідно з п. 6 ч. 3 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення (а. с. 181).

12. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, виходив із того, що оскільки у спірних правовідносинах має місце лише зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель без зміни її цільового призначення, то відповідно до чинного законодавства, така зміна не потребує розробки відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому у Державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

14. Суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Державним реєстратором правомірно та законно винесено рішення від 29 червня 2017 року № РВ-8000083822017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) і Порядком ведення Державного земельного кадастру, оскільки вимоги зазначеного закону мають чіткий перелік документів, серед яких - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, котрий позивачем не було надано Державному реєстратору під час подання заяви від 26 червня 2017 року про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру. Отже, врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволені позову.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

16. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, які регулюють зовсім інші суспільні відносини у сфері земельних відносин та не застосував норми закону які підлягали застосуванню, а саме:

- ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, якою встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою;

- ст. 15, 22, 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 67 - 69, 73, 111, 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.;

- ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Оскаржуваним рішенням при вирішенні справи застосовано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, яка не охоплює відносини, що були предметом адміністративного позову.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушенню норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

18. Спірні відносини регулюються: Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України), Законом України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (858-15) (далі - Закон України "Про землеустрій" (858-15) ), Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року № 3613-VI (3613-17) (далі - Закон України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) ) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

19. Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

20. Частиною 1 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

21. Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником самостійно з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

22. Статтею 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

23. Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить наступне визначення: "цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку".

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

24. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2012 року № 715/8999, у зв'язку з припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру у місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом з питань земельних ресурсів і його територіальним органом у місті Києві, до Державного агентства земельних ресурсів України передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01 січня 2013 року в електронному вигляді у форматі обмінного файлу уніфікованої форми.

25. Також, судом апеляційної інстанції установлено, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до 01 січня 2013 року було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:88:061:0073, площею 4,3291 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 17-19, цільове призначення - інша комерційна діяльність, вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

В порядку інформаційного обміну від органу державної реєстрації прав до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві надійшла інформація про те, що на земельну ділянку з вищезазначеним кадастровим номером 14 липня 2016 року було зареєстровано право приватної власності за ТОВ "Будівельний союз "Моноліт".

26. Пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

27. Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

28. Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

29. Згідно із ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

30. Пунктом "б" ч. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже, в даному випадку, зміна використання земельної ділянки з виду "для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-офісного комплексу з об'єктами розважального призначення, з вбудованими та прибудованими приміщеннями господарського призначення, з надземним та підземним паркінгом зі знесенням існуючий будівель" на вид використання "будівництво, експлуатація та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом" призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки. Водночас, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

31. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки (в межах однієї категорії та цільового призначення), яка належить особі на праві приватної власності можлива, але порядок вказаної зміни не врегульовано земельним законодавством України.

Виходячи з принципу ЗК України (2768-14) щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 308/7923/16-ц, та в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/4789/17.

Тому, колегія суддів вважає доводи скаржника, що апеляційним судом у своїх висновках застосовано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, яка не охоплює відносини, що були предметом адміністративного позову, не знайшли свого підтвердження, оскільки зазначену правову позицію підтримано у вище зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року та Верховного Суду від 08 травня 2018 року.

32. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Державним реєстратором правомірно та законно винесено рішення від 29 червня 2017 року № РВ-8000083822017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) і Порядком ведення Державного земельного кадастру, оскільки вимоги зазначеного закону мають чіткий перелік документів, серед яких - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, котрий позивачем не було надано Державному реєстратору під час подання заяви від 26 червня 2017 року про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанцій судового рішення.

34. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.