819/1047/16 Про скасування рішення про відмову у прийнятті митної декларації та визнання дій протиправними - 13.11.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Представництва "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у складі судді Шульгача М.П. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у складі суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М. у справі №819/1047/16 за позовом Представництва "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про відмову у прийнятті митної декларації та визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року компанія "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" (Велика Британія) через своє представництво в Україні (далі - Представництво,) звернулася до суду із позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) із позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00007 від 01 серпня 2016 року в частині, що стосується митного оформлення товару за митною декларацією №403040003.2016.000717 від 28 липня 2016 року із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару, визначеного статтею 58 Митного кодексу України, а також визнати протиправними дії митного органу щодо відмови в митному оформленні товарів за митною декларацією №403040003.2016.000717 від 28 липня 2016 року за заявленою декларантом митною вартістю без надання декларанту вмотивованого рішення про коригування митної вартості та письмового обґрунтування у відповідності до частини тринадцятої статті 58 Митного кодексу України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що перший метод визначення митної вартості товару у спірному випадку незастосовний, оскільки товар поставлявся не на експорт в Україну, а в режимі переробки з подальшою реалізацією продуктів переробки на митній території України, у зовнішньоекономічному контракті відсутні відомості про вартість поставленого в Україну товару, позивач як покупець та іноземна компанія - власник і продавець товару (продукту переробки) - пов'язані особи, що виключає застосування першого методу визначення митної вартості до операцій між ними.

У грудні 2016 року позивачем подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 20 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Горбатюк С.А.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №819/1047/16 з суду першої інстанції.

2 лютого 2018 року справу №819/1047/16 разом із матеріалами касаційного провадження № К/9901/14827/18 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 54 Митного кодексу України (щодо неможливості прийняття картки відмови у митному оформленні без прийняття рішення про коригування митної вартості), статей 53, 55, 58, частини другої статті 155 Митного кодексу України, пунктів 12, 14 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 року №30 (z0034-96) (щодо відсутності у Представництва статусу юридичної особи, відтак і відсутності у нього статусу "пов'язаної особи" з іноземною компанією). Зазначає, що відповідачем не обґрунтовано неможливості визначення митної вартості за основним методом, а наведені ним підстави є неправомірними.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач наводить доводи, викладені в запереченнях на позов та на апеляційну скаргу, з доводами позивача не погоджується.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

28 липня 2016 року Представництвом до митного органу подано митну декларацію ІМ 40 АА № 403040003/2016/00017 з метою митного оформлення в режимі імпорту продуктів переробки (гумова суміш), отриманих в результаті виконання умов контракту №4, укладеного 4 грудня 2012 року між "Сайнтфік Рісьйоч Консерн "Хевіа" ЛТД (Велика Британія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод "Гефест" (Україна) про надання послуг по переробці сировини на митній території України в зовнішньоекономічних відносинах.

До митної декларації додано пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема контракт №4 від 4 грудня 2012 року, додаткові угоди №24/1 і 4.29 від 25 липня 2016 року та №4К від 31 грудня 2015 року до контракту №4, інвойси №27 та №29 від 25 липня 2016 року, декларацію про походження товару №27 від 25 липня 2016 року, паспорт якості гумової суміші на основі каучуку синтетичного №220716, акт здачі-приймання №27 від 25 липня 2016 року.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №4 позивач (замовник) передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод "Гефест" (виконавець) для переробки на митній території України сировину (каучук синтетичний), а виконавець виготовляє із нього гумову суміш. Відправник і отримувач сировини та готової продукції уточнюються в додаткових угодах до цього контракту (пункт 1.6.), право власності на сировину та продукцію зберігається за позивачем (пункт 1.7.), замовник здійснює оплату послуг і допоміжних матеріалів Виконавцю впродовж 90 банківських днів проти підписання акта виконаних робіт шляхом перерахуванням грошових коштів на рахунок виконавця (пункт 6.1.).

Відповідно до умов додаткової угоди №4.29 від 25 липня 2016 року до контракту №4 виконавець передає продукцію в кількості 1900 кг., виготовлену в межах контракту, офіційному представництву позивача на території України, а саме "Представництву "Сайнтіфік рісьйоч концерн "Хевіа" ЛТД" (пункт 1), передача продукції оформлюється актом прийому-передачі (пункт 2), подальше митне оформлення покладається на Представництво (пункт 3).

Відповідно до умов додаткової угоди №21/1 від 25 червня 2016 року до контракту №4 позивач та виконавець погодили калькуляцію вартості на 1900 кг гумової суміші, встановивши вартість готової продукції на рівні 870,20 доларів.

1 серпня 2016 року митний орган прийняв спірну картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

В основу спірного рішення відповідача покладено дві підстави, а саме твердження про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості задекларованого (імпортованого) товару у зв'язку з відсутністю факту продажу товару на експорт в Україну та твердження про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару у зв'язку з тим, що продавець і покупець гумової суміші є пов'язаними особами.

При цьому митний орган послався на частину вісімнадцяту статті 58 Митного кодексу Україну щодо обов'язку декларанта довести відсутність впливу на митну вартість товару взаємовідносин пов'язаних осіб як умови визнання такої митної вартості.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості стверджуваних митним органом підстав, що покладені в основу спірного рішення про відмову в митному оформленні, відтак з правомірності спірного рішення.

Суд вбачає підстави вважати висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають законодавству з огляду на наступне.

За змістом пункту четвертого частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 12).

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (частина 13).

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 14).

Частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведеного законодавства доводить, що можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (вартістю операції) при продажу товарів між пов'язаними особами поставлена в залежність від дотримання умови відсутності впливу взаємовідносин між такими особами на рівень ціни, що підлягає сплаті.

При цьому саме на митний орган закон покладає обов'язок письмового обґрунтування наявності такого впливу (частина 13 статті 58) - як умови правомірності вимог до особи щодо доведення відповідності рівня ціни, що підлягає сплаті, звичайним цінам (частина 18 статті 58). Тобто особа зобов'язана виконати приписи частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу лише в разі дотримання митним органом вимог частин 12-14 цієї статті.

За змістом пунктів 12-13 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 року №30 (z0034-96) , представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві (пункт 12).

У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва (пункт 13).

В матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію Представництва фірми "Scientific-Research Concern Hevea" LTD." (Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД), Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії - під назвою "Представництво "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД", видане Міністерством економіки України (№ПІ-4434 від 23 березня 2010 року), а також довідка АА 868383 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), відповідно до якої значиться правовий статус Представництва без права юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням визначених цим підпунктом критеріїв.

Таким чином, до пов'язаних осіб закон відносить лише юридичних та/або фізичних осіб, як окремих суб'єктів господарювання, взаємовідносини між якими можуть спричиняти вплив на ціну товарів, що є об'єктом операцій між такими особами.

Позаяк з реєстраційних документів вбачається статус Представництва без права юридичної особи, зазначене виключає у Представництва ознаку пов'язаної особи з позивачем.

Крім того, митний органу ні у спірному рішенні, ні впродовж судового розгляду справи не надав жодних обґрунтувань того, що взаємовідносини між позивачем і його Представництвом впливають на рівень вартості операцій між ними. Рівним чином у справі відсутні обставини щодо власне існування будь-яких комерційних операцій між позивачем та його представництвом.

В межах спірних правовідносин висновок судів про те, що Представництво позивача та позивач є пов'язаними особами (через що виключається застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару) зроблений внаслідок неправильної правової оцінки обставин справи, яка не ґрунтується на чинному законодавстві.

Хибною також є і правова оцінка судів в частині другої підстави, що лягла в основу спірного рішення.

Суди підтримали позицію митного органу щодо відсутності в межах спірних правовідносин продажу товару на експорт в якості підстави для визнання неможливим застосування основного методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 159 Митного кодексу України продукти переробки, виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки іноземних товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.

За змістом статей 154-155, частини першої статті 160 Митного кодексу України продукти переробки за загальним правилом підлягають реекспорту за межі митної території України, однак можуть бути поміщені також і в митний режим імпорту, зокрема, у випадку, якщо прийнято рішення про реалізацію товару на митній території України. В такому випадку товар не вивозиться, а підлягає декларуванню у відповідний митний режим зі сплатою передбачених законодавством митних платежів.

Відповідно до частини другої статті 155 Кодексу реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов'язок з декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.

Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

В контексті наведеного законодавства Суд вважає помилковими висновки судів про те, що спірний товар (гумова суміш), який є продуктом переробки ввезеної в Україну в режимі переробки сировини (каучуку синтетичного) на умовах контракту №4 від 4 грудня 2012 року, є об'єктом операцій купівлі-продажу між позивачем (нерезидентом) та його власним представництвом на території України, у зв'язку з чим основний метод визначення митної вартості (за вартістю операції) не був застосований.

Відтак, Суд вважає кожну з підстав, покладених в основу спірного рішення, такою, що не відповідає чинному законодавству, а висновки судів попередніх інстанцій щодо правової оцінки цих підстав такими, що не відповідають встановленим у справі обставинам.

Доводи позивача щодо не прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, в якості самостійної підстави для визнання протиправною картки відмови у митному оформленні, Суд оцінює критично з огляду на те, що сукупний аналіз змісту частини третьої статті 54 та частини першої статті 55 Кодексу свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості (контроль митної вартості) приймається (здійснюється) не виключно під час митного оформлення.

З цих міркувань Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо відмови у митному оформленні спірного товару без надання декларанту рішення про коригування митної вартості.

Суд також звертає увагу на приписи частин першої-другої статті 256 Кодексу, відповідно до яких відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

В порушення припису частини першої статті 256 Кодексу спірне рішення не містить обґрунтувань того, яких саме умов Кодексу не виконав декларант, тобто що саме унеможливлює здійснення митного оформлення товару, який є продуктом переробки і який заявлено до декларування в митний режим імпорту в Україні.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається зокрема неправильне тлумачення закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду, Суд визнає, що судами попередніх інстанцій внаслідок хибної правової оцінки обставин справи допущено неправильне тлумачення закону при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, судові рішення - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.