СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                       ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

                            05.03.1964

                             (Витяг)

     Судова колегія  Верховного Суду УРСР,  розглянувши в судовому
засіданні протест заступника Голови  Верховного  Суду  на  рішення
народного суду  Центрально-Міського   району   м.   Горлівки   від
27 лютого  1963 р.  та ухвалу судової колегії Донецького обласного
суду від 21 березня 1963 р.  в справі за  позовом  Н.  до  К.  про
відшкодування збитків   у  зв'язку  з  каліцтвом,  встановила,  що
21 квітня 1957  р.  відповідач  пострілом  з  мисливської  рушниці
заподіяв Н. тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона втратила
працездатність на 60 процентів.

     Рішенням народного    суду     Центрально-Міського     району
м. Горлівки  від  2  лютого  1962 р.  з відповідача стягнуто на її
користь по 5 крб.  щомісяця на період  з  1  січня  по  1  вересня
1962 р. Після цього вона пройшла повторний огляд у судово-медичній
експертизі, тому знову пред'явила позов про стягнення збитків.

     Рішенням народного    суду     Центрально-Міського     району
м. Горлівки  від  27  лютого 1963 р.  у позові відмовлено.  Судова
колегія Донецького обласного суду ухвалою від 21 березня  1963  р.
рішення народного суду залишила без зміни.

     Протест щодо скасування цих  судових  рішень  та  спрямування
справи на новий розгляд підлягав задоволенню з таких підстав.

     Відмовляючи у  позові,  народний  суд  послався  на те,  що у
відповідача склалися тяжкі матеріальні умови,  тому  він  не  може
відшкодувати  відповідачці збитків.  Крім того,  суд зазначив,  що
позивачка одержує пенсію у розмірі 23 крб.,  а її чоловік заробляє
по 70 крб. на місяць. Такої ж думки додержувалась і судова колегія
обласного суду.

     Проте з зазначеними мотивами погодитись не  можна.  Позивачка
ставила  питання  про  стягнення з відповідача збитків,  яких вона
зазнала з 1 вересня 1963 р.,  тобто про покладення на  відповідача
обов'язків,  що  виникли  після  введення  в  дію Основ цивільного
законодавства Союзу РСР і союзних республік.  Ст.  93 цих Основ не
передбачає можливості повного звільнення відповідача від обов'язку
відшкодування збитків з мотивів матеріальної  незабезпеченості,  а
також  у зв'язку з забезпеченістю потерпілого.  Тому вказані судом
обставини про майновий стан відповідача могли бути лише  підставою
для зменшення розміру відшкодування збитків,  а не для відмовлення
в позові.

     На підставі  наведеного  та  керуючись статтями 336 і 337 ЦПК
( 1503-06  ) (1503-06)
        ,  судова  колегія  Верховного  Суду  У  РСР   протест
заступника Голови Верховного Суду задовольнила.  Рішення народного
суду Центрально-Міського  району  м.  Горлівки  і  ухвалу  судової
колегії Донецького обласного суду скасувала, а справу направила до
народного суду на новий розгляд в іншому складі суддів.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",

 N 3 (частина 2), 1995 р.