ПРЕЗИДІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 25.12.2000
Законом не передбачено можливості укладення договору
позики між громадянами з обов'язком повернути суму
позики з відсотками
(Витяг)
У лютому 2000 р. Л. пред'явив позов до К. про стягнення боргу
за договором позики. Позивач зазначав, що 15 травня 1999 р.
позичив відповідачці 6 тис. грн., які були еквівалентні 1 тис. 600
доларам США, зі строком повернення 11 червня 1999 р., про що було
складено розписку. В обумовлений термін гроші повернені не були.
Тому Л. просив стягнути з К. 8 тис. 800 грн. боргу виходячи з
курсу 5,55 грн. за 1 долар США.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області
від 1 березня 2000 р. з К. на користь Л. стягнуто 7 тис. 215 грн.
У касаційному порядку справа не розглядалась.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування зазначеного рішення і повернення справи на
новий судовий розгляд. Президія Чернігівського обласного суду
протест задовольнила з таких підстав.
Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що Л.
передав К. гроші в сумі 5 тис. грн. У розписці йдеться про 6 тис.
грн., що, враховуючи інфляцію, еквівалентно 1 тис. 600 доларам
США. Відповідачка визнала вимоги про повернення 1 тис. 300
доларів, що відповідає 7 тис. 215 грн., і в цій сумі позивач позов
підтримав.
Проте такі висновки не є обгрунтованими, оскільки всупереч
вимогам статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
суд дійшов їх за неповно
з'ясованих обставин справи і без належної оцінки доказів. Висновок
про наявність боргу зроблено без додержання вимог ст. 40 ЦПК про
те, що визнання стороною в суді фактів, якими друга сторона
обгрунтовує свої вимоги, не є для суду обов'язковим, і ці
пояснення підлягають перевірці та оцінці поряд з іншими зібраними
у справі доказами.
Так, у судовому засіданні позивач усупереч змісту позовної
заяви стверджував, що позичив відповідачці не 1 тис. 600, а 3 тис.
100 доларів США, і вона йому повернула 1 тис. 500 доларів.
Відповідачка пояснювала, що повернула основний борг у сумі 1 тис.
500 доларів США, а 1 тис. 300 доларів, вимогу про повернення яких
вона визнає в суді, - це відсотки.
Наведені пояснення сторін судом перевірені не були і
юридичної оцінки не одержали. Суд не навів мотивів, з яких він не
взяв до уваги пояснення сторін у частині повернення 1 тис. 500
доларів США, а також не визначив, у виконання якого зобов'язання
стягнуто 7 тис. 215 грн. - повернення позичених коштів чи сплати
відсотків.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного
вирішення спору, оскільки ст. 374 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
не передбачено
можливості сплати відсотків за договором позики. Тому постановлене
рішення не можна визнати законним та обгрунтованим.
Виходячи з викладеного президія Чернігівського обласного суду
рішення Бобровицького районного суду скасувала і направила справу
на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного суду України",
N 3 (25), 05-06.2001.