ПРЕЗИДІЯ ХАРКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 09.04.99
За позовом учасника спільної власності на жилий будинок
встановлюється порядок користування земельною ділянкою,
яку було виділено під будинок у натурі (на місцевості)
із зазначенням її меж. Якщо до вирішення спору самі
учасники спільної власності порядок користування
земельною ділянкою не встановлювали, суд виходить із
первісного розміру часток у праві спільної власності
до їх зміни в подальшому внаслідок поділу власності чи
з інших підстав
(Витяг)
Суд бере до уваги угоду учасників спільної власності на
будинок про порядок користування земельною ділянкою при вирішенні
як спорів між тими, хто його визначав, так і спорів за участю
осіб, які в подальшому набули права власності на відповідну частку
в спільній власності та для яких така угода є обов'язковою.
У вересні 1989 р. К.М. пред'явив позов до К.В. про
встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позивач
зазначав, що йому на праві власності належать 2/3 жилого будинку,
а відповідачу - 1/3 цього будинку. К.М. просив установити порядок
користування земельною ділянкою пропорційно розміру часток у
спільній власності на будинок, а саме: надати йому 513 кв. метрів,
а К.В. - 257 кв. метрів.
В березні 1997 р. К.В. пред'явив позов до К.Є. та К.М., а
К.Є. - до К.М. і К.В., у яких кожен із позивачів просив установити
порядок користування земельною ділянкою пропорційно належним їм на
праві власності частинам будинку - відповідно 47/100 і 25/100.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого
1998 р. встановлено порядок користування спірною земельною
ділянкою: К.В. виділено 362 кв. метри, К.М. - 216 кв. метрів, К.Є.
- 192 кв. метри. Витрати по перенесенню огорожі та ганку покладено
на К.М. У касаційному порядку справа не розглядалась.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування рішення як постановленого з порушенням
вимог статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1001-05 ) (1001-05)
. Президія Харківського
обласного суду протест задовольнила з таких підстав.
Установлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою,
суд не з'ясував розміру ділянки, що перебувала в користуванні
попередніх власників. Вирішуючи спір, суд мав також з'ясувати, чи
були встановлені межі земельної ділянки біля спірного будинку
землевпорядними організаціями, оскільки землею розпоряджаються
ради, а користуватися ділянкою до встановлення її меж у натурі (на
місцевості) заборонено.
Відповідно до чинного земельного законодавства встановлення
порядку користування земельною ділянкою можливе лише в тому разі,
коли таку ділянку відведено в натурі (на місцевості) компетентними
органами із зазначенням її меж.
Порядок користування та розпорядження спільною земельною
ділянкою визначається насамперед самими співвласниками жилого
будинку залежно від розміру їх часток у спільній власності на
будинок. Суд бере до уваги їх угоду з цього приводу при вирішенні
спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше
придбали відповідну частку в спільній власності на будинок і для
яких така угода також є обов'язковою.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками будинку про
порядок користування земельною ділянкою цей порядок ними не
визначався, суду слід виходити з розміру їх часток у праві
спільної власності на будинок на час перетворення спільної
сумісної власності у спільну часткову або на час виникнення
останньої.
Суд не врахував ні цих вимог закону, ні положення ЗК
( 561-12 ) (561-12)
про те, що подальші зміни в розмірі часток у спільній
власності на жилий будинок і господарські будівлі, які стались у
зв'язку з прибудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін
установленого порядку користування та розпорядження земельною
ділянкою.
Виходячи з наведеного і керуючись статтями 337, 338 ЦПК
( 1003-05 ) (1003-05)
, президія Харківського обласного суду протест
заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення
Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого 1998 р.
скасувала як необгрунтоване та поставлене з істотними порушеннями
закону і направила справу на новий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.