ПРЕЗИДІЯ ХАРКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

 від 19.02.99

                             (Витяг)

     Невихід працівника  на  роботу в період розгляду судом справи
за його  позовом  про  поновлення  на  роботі  не  може  вважатися
прогулом без поважних причин

     У серпні  1997  р.  Ж.  пред'явила  позов до Новопокровського
комбінату  хлібопродуктів  про  поновлення  на  роботі,  стягнення
заробітної  плати  за  час  вимушеного  прогулу  та  винагороди за
підсумками роботи за рік. Позивачка зазначала, що вона працювала у
відповідача  майстром.  10  вересня  1996  р.  її було звільнено з
роботи за п.  2 ст.  41 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
        .  14 жовтня 1996  р.  вона
пред'явила позов про поновлення на роботі. Чугуївський міський суд
рішенням від 12 травня 1997 р.  поновив її на роботі,  і 16 травня
це рішення було виконано.

     4 серпня того ж року адміністрація комбінату звільнила  Ж.  з
роботи за  прогули,  начебто  вчинені  нею  за  період з 12 грудня
1996 р.  по 16 травня 1997 р.,  незважаючи на те,  що весь цей час
справа знаходилась у суді.

     Рішенням зазначеного суду від 22 травня 1998 р. в задоволенні
позову  Ж.  було  відмовлено.  Ухвалою судової колегії в цивільних
справах Харківського обласного суду від 23 червня 1998 р.  рішення
міського суду в частині поновлення на роботі залишено без зміни, а
в  частині  стягнення  винагороди  за  підсумками  роботи  за  рік
скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд.

     За протестом  заступника  Голови  Верховного   Суду   України
президія  Харківського  обласного  суду скасувала судові рішення в
частині відмови в поновленні Ж.  на роботі і стягненні  заробітної
плати  за  вимушений  прогул  та направила в цій частині справу на
новий розгляд з таких підстав.

     Із матеріалів  справи  вбачається,  що  позивачку дійсно було
звільнено із займаної посади 10 вересня 1996 р.  за п.  2  ст.  41
КЗпП ( 322-08  ) (322-08)
        .  З  позовом про захист своїх трудових прав вона
звернулася до суду 14 жовтня 1996 р.,  і з цього  часу  її  справа
перебувала в   провадженні   суду.   Рішення   було   постановлено
12 травня, а виконано - 16 травня 1997 р.

     За таких обставин висновок суду про те,  що позивачка вчинила
прогули без поважних причин у зазначений проміжок часу,  а саме  з
12 грудня 1996 р.  по 16 травня 1997 р.,  є помилковим.  Будь-який
невихід на роботу до того, як суд вирішить справу по суті, не може
бути визнаний як прогул без поважних причин.

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(13), 1999 р.