ПРЕЗИДІЯ ЧЕРКАСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 28.08.98
(Витяг)
У резолютивній частині рішення у справі про встановлення
порядку використання земельної ділянки особами, яким належить на
праві власності розташований на ній жилий будинок, суд повинен
визначити не тільки розмір, а й межі ділянок, які має
використовувати кожна зі сторін, а при необхідності і тих, що
залишаються у спільному використанні, а також зазначити, як
сторони повинні проходити до будинку, будівель, споруд та на
вулицю
У лютому 1996 р. К. І. та К. Г. пред'явили позов до К. М. про
визначення порядку використання земельної ділянки. Позивачі
зазначали, що вони є власниками половини будинку, друга половина
якого належить К. М. Посилаючись на те, що між співвласниками
цього будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,25
гектара, почали виникати спори щодо землекористування, позивачі
просили визнати за ними право використання половини земельної
ділянки.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Черкаського районного суду від 17 липня 1997 р., залишеним без
зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Черкаського
обласного суду від 20 серпня того ж року, позов було частково
задоволено. К. І. та К. Г. було виділено у використання земельні
ділянки площею 468 і 200 кв. метрів, а К. М. - ділянку площею
1 тис. 832 кв. метри.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановленого рішення у зв'язку з
недодержанням норм процесуального та матеріального права. Вивчивши
матеріали справи, заслухавши доповідача, а також прокурора, який
висловив думку про необхідність задоволення протесту, президія
обласного суду дійшла висновку, що протест підлягає задоволенню з
таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що вся
земельна ділянка площею 2 тис. 500 кв. метрів після 1982 р.
використовувалася К.Г., а потім її сином К.М. Правомірність такого
землекористування підтверджується, на думку районного суду,
рішенням виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради
від 26 квітня 1996 р., згідно з яким уся спірна ділянка була
переоформлена на відповідача.
Судова колегія в цивільних справах обласного суду погодилася
з таким висновком районного суду. Однак він не може бути визнаний
обгрунтованим, оскільки був зроблений без належного з'ясування
всіх обставин справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що будинок, в якому
проживають сторони, перебуває в їхній спільній частковій
власності. Згідно зі ст. 42 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
співвласники
використовують земельну ділянку пропорційно розміру часток у
спільній власності на будинок. Постановлюючи рішення, суд визначив
порядок використання спірної земельної ділянки, керуючись не
ст. 42 ЗК, а зазначеним рішенням виконавчого комітету, яке
суперечить чинному земельному законодавству.
В ухвалі судової колегії в цивільних справах обласного суду
від 16 квітня 1997 р., вказівки якої є обов'язковими для суду, що
заново розглядає справу, йшлося про необхідність перевірити
законність згаданого рішення виконавчого комітету і можливість
застосування при вирішенні спору висновків інженерно-технічної
експертизи. Однак у цій частині вимоги, передбачені ст. 319 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, районним судом виконані не були.
Крім того, всупереч роз'ясненням Пленуму Верховного Суду
України, що містяться у ч. 2 п. 22 постанови від 25 грудня 1996 р.
N 13 ( v0013700-96 ) (v0013700-96)
"Про практику застосування судами земельного
законодавства при розгляді цивільних справ", суд у резолютивній
частині рішення не визначив межі ділянок, які має використовувати
кожна зі сторін, а також тих, що перебувають у спільному
використанні, і не зазначив, як сторони мають проходити до
будинку, будівель, споруд і на вулицю.
Враховуючи наведені обставини, президія Черкаського обласного
суду протест заступника Голови Верховного Суду України
задовольнила, постановлені у справі судові рішення скасувала і
направила її на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4(14), 1999 р.