ПРЕЗИДІЯ КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

 від 23.07.98

                             (Витяг)

     У листопаді 1997 р.  К.Л. звернулася в суд із позовом до К.П.
та виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області
про зміну договору найму жилого приміщення.  Позивачка  зазначала,
що  з відповідачем,  її колишнім чоловіком,  було укладено договір
найму на двокімнатну квартиру,  яка складається з двох ізольованих
кімнат площею  відповідно  11,8  та  19,5  кв.  метра.  В квартирі
мешкають  вона,  позивачка,  її  колишній  чоловік  К.П.   та   їх
неповнолітній син А.,  1989 року народження. Посилаючись на те, що
їх шлюб розірвано  і  що  у  них  виникають  конфлікти  з  приводу
користування спірною жилою площею та її оплати,  позивачка просила
укласти з нею окремий договір найму на  кімнату  площею  19,5  кв.
метра,  в якій вона проживатиме із сином, залишивши в користуванні
відповідача кімнату площею 11,8 кв. метра.

     Рішенням Броварського міського суду від 2 грудня 1997 р. К.Л.
у задоволенні позову відмовлено.  В касаційному порядку справа  не
розглядалась.

     Заступник Голови Верховного  Суду  України  вніс  у  президію
Київського  обласного  суду  протест,  в якому порушив питання про
скасування зазначеного  рішення  і  направлення  справи  на  новий
розгляд. Протест задоволено з таких підстав.

     Відмовляючи в задоволенні позову,  суд виходив  із  того,  що
укладення  двох  окремих  договорів  найму  жилої  площі в спірній
двокімнатній квартирі за наявності в ній кухні  розміром  7,9  кв.
метра  є  неможливим,  оскільки  при  цьому порушуються будівельні
норми,  передбачені БНіП 2.08.01-85 "Жилі будинки".  Проте  такого
висновку  суд  дійшов  без  належного  з'ясування дійсних обставин
справи, прав  і  обов'язків   сторін   та   з   порушенням   вимог
матеріального і процесуального закону.

     Згідно з  роз'ясненнями  Пленуму  Верховного  Суду   України,
викладеними у   п.  16  постанови  від  12  квітня  1985  р.  N  2
( v0002700-85  ) (v0002700-85)
          "Про  деякі  питання,  що  виникли  в   практиці
застосування судами Житлового кодексу України" суд на підставі ст.
104 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
          має  право  задовольнити  вимоги  члена  сім'ї
наймача   про   зміну   договору  найму  жилого  приміщення,  якщо
відповідно до належної йому частки жилої площі (або з  урахуванням
укладеної  угоди  про  порядок  користування цим приміщенням) йому
може бути  виділено  ізольоване  жиле  приміщення,  що  відповідає
вимогам ст.  63 ЖК, а саме: яке складається з однієї або декількох
кімнат і розмір якого не  менший  від  встановленого  для  надання
одній  особі,  тобто  від  норми середньої забезпеченості житлом у
даному населеному пункті (ст. 48 ЖК).

     Як вбачається  з  матеріалів   справи,   спірна   двокімнатна
квартира,  в  якій  проживають  сторони  та  їх неповнолітній син,
складається з двох ізольованих кімнат  площею  11,8  та  19,5  кв.
метра (загальна жила площа - 31,3 кв. метра), кухні площею 7,9 кв.
метра та інших  підсобних  приміщень.  Судом  установлено,  що  на
кожного члена сім'ї припадає по 10,4 кв. метра жилої площі.

     Обгрунтовуючи свої вимоги про  зміну  договору  найму  жилого
приміщення і виділення їй із сином кімнати площею 19,5 кв.  метра,
позивачка посилалась на те, що хоча за розміром ця кімната і менша
від належної їм площі, однак це зменшення є незначним і не порушує
їх житлових прав,  у той час як за відсутності  окремого  договору
найму їх права постійно порушуються відповідачем.

     Вирішуючи спір,  суд усупереч вимогам ст.  40 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
        
не перевірив належним чином цих пояснень і не зазначив у  рішенні,
які саме з передбачених статтями 48,  63, 104 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
         умов,
що не дозволяють змінити договір найму, взято до уваги при відмові
у позові.

     Висновок суду  про  неможливість   укладення   з   позивачкою
окремого  договору  найму  з мотивів невідповідності розміру кухні
спірної квартири будівельним нормам, передбаченим БНіП 2.08.01-85,
не    грунтується   на   вимогах   закону,   що   регулює   спірні
правовідносини.

     Даних про  те,  що  спірна квартира не може використовуватись
для проживання двох сімей у зв'язку  з  невідповідністю  підсобних
приміщень у цій квартирі санітарно-технічним вимогам, у матеріалах
справи немає.

     Враховуючи наведене,   президія   Київського  обласного  суду
рішення Броварського міського суду скасувала і направила справу на
новий розгляд тим самим судом у іншому складі.

 "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.