ПРЕЗИДІЯ КИЇВСЬКОГО МІСЬКОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 23.02.98
(Витяг)
У січні 1997 р. М. звернувся до Московського районного суду
м. Києва з позовом до Ч. про виключення останнього з ТОВ
"Торгово-промислова компанія "СП "SALVE" (далі - ТОВ). Суд ухвалою
від 17 лютого 1997 р. провадження у справі закрив на підставі ст.
227 (без зазначення пункту) ЦПК, вказавши, що така категорія справ
не підлягає розгляду в судах і позивачеві при вирішенні спору
необхідно керуватися Законом від 19 вересня 1991 р. "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського
міського суду від 19 березня 1997 р. скаргу М. залишено без
задоволення, а ухвалу районного суду - без зміни.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі рішень з
направленням її на новий розгляд. Президія Київського міського
суду визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі на підставі ст. 227 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
, суд першої інстанції виходив із того, що така
категорія справ не підлягає розгляду в дах і позивачеві при
вирішенні спору необхідно керуватися Законом "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. При цьому на порушення вимог ч. 1 ст. 228
ЦПК суд не вказав заявникові, до якого органу йому слід
звертатись.
Касаційна інстанція, погоджуючись із висновком суду першої
інстанції, зазначила у рішенні, що дії засновників ТОВ повинні
відповідати, вимогам Закону "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
і що вирішення питання про виключення учасника з
товариства належить до компетенції вищого органу останнього - його
зборів.
Однак висновки суду першої та касаційної інстанцій про те,
що така категорія справ не підлягає судовому розгляду, є
помилковими.
Статутом ТОВ дійсно передбачено, що виключення з нього
учасника належить до виключної компетенції зборів. Проте
учасниками цього товариства є тільки позивач і відповідач.
Із матеріалів справи вбачається, що один з учасників ТОВ,
Ч., порушив передбачені ст. 10 Закону "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
права іншого учасника, М., і ухиляється
від добровільного вирішення спору. В цьому випадку М. позбавлений
можливості вирішити спір на зборах учасників товариства, оскільки
йому та Ч. належить по 50 % голосів. Відповідно до ст. 60
зазначеного Закону збори вважаються повноважними, коли на них
присутні учасники (або їх представники), що володіють у сукупності
більше ніж 60 % голосів, а з питань, які потребують одностайності,
- всі учасники. За відсутності кворуму збори учасників відбуватися
не можуть. Таким чином, рішення зборів, на яких присутній лише
один учасник, що володіє 50 % голосів, є і правомочним і буде
визнане недійсним. Крім того, п. 13 установчого договору від 16
грудня 1994 р. про створення і діяльність ТОВ передбачено, і
учасники зобов'язуються вирішувати суперечки щодо договору шляхом
переговорів, а якщо між ними не буде досягнуто згоди, - в суді чи
в арбітражному суді.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
спори, що
виникають із цивільних прав відносин між господарським товариством
і його засновниками або учасникам підвідомчі районним (міським)
судам, якщо хоча б однією зі сторін у спорі є громадянин.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 336-338 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, президія Київського міського суду протест заступника
Голови Верховного Суду України задовольнила, постановлені у справі
рішення скасувала і направила останню розгляд до того ж районного
суду.
"Рішення Верховного Суду України", 1999 р.