ПРЕЗИДІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

 від 08.08.97

                             (Витяг)

     У тому  разі,  коли неповнолітня дитина вибуває разом з одним
із батьків на інше  місце  проживання,  право  користування  жилим
приміщенням,  у  якому  вона проживала або була прописана до цього
разом з другим із батьків, за нею не зберігається

     19 квітня 1996 р.  С.І.  звернувся  з  позовом  до  С.Н.  про
визнання відповідачки такою,  що втратила право користування жилим
приміщенням.  У заяві позивач зазначав,  що в 1985 р.  одружився з
відповідачкою  і  в  цьому  самому  році  вона прописалася до його
однокімнатної квартири в  м.  Івано-Франківську,  хоча  залишилася
проживати  в  будинку  своїх  батьків  у с.  Микитинці.  В 1993 р.
подружжя розірвало шлюб.  Їхня дочка  Л.,  1983  року  народження,
залишилася проживати з відповідачкою в с.  Микитинці.  Посилаючись
на те,  що відповідачка з дочкою не проживали у  спірній  квартирі
без поважних причин, позивач просив задовольнити його вимоги.

     Рішенням Івано-Франківського міського суду від 4 грудня  1996
р.  позов  задоволено  частково:  відповідачку  визнано такою,  що
втратила право користування  житлом,  а  щодо  дочки  Л.  у  цьому
відмовлено.

     У касаційному порядку справа не розглядалася.

     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання про скасування рішення суду в частині відмови  у  визнанні
Л.  такою, що втратила право користування спірним житлом. Президія
Івано-Франківського обласного суду визнала,  що  протест  підлягає
задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до ч.  2 ст.  17 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         місцем  проживання
неповнолітніх,   що   не  досягли  15  років,  або  громадян,  які
перебувають під опікою,  визнається місце проживання їхніх батьків
(усиновителів) або опікунів.

     З матеріалів справи вбачається, що після розірвання сторонами
шлюбу  їхня дочка Л.  залишилась на вихованні у відповідачки,  яка
проживає в будинку  своїх  батьків  у  с.  Микитинці.  Позивач  на
утримання   дочки   виплачує   аліменти.   Таким   чином,  сторони
добровільно визначили  місце  проживання  дочки  з  відповідачкою.
Остання не заперечувала,  що вона проживає в будинку своїх батьків
у с.  Микитинці  разом  із  дочкою.  Зазначених  обставин  суд  не
врахував  і,  відмовляючи в задоволенні позову С.І.  щодо визнання
дочки Л.  такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
не навів переконливих мотивів постановлення такого рішення.

     Виходячи з наведеного президія Івано-Франківського  обласного
суду   протест   заступника   Голови   Верховного   Суду   України
задовольнила,  рішення   Івано-Франківського   міського   суду   в
зазначеній частині  скасувала  і направила справу в цій частині на
новий розгляд до суду першої інстанції.

 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.