ПРЕЗИДІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 09.07.97
(Витяг)
Разові друковані видання з визначеним тиражем вважаються
друкованими засобами масової інформації і згідно зі ст. 47 Закону
України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
несуть відповідальність за
поширення недостовірної інформації, яка ганьбить честь і гідність
особи.
При пред'явленні позову про спростування опублікованих
друкованим засобом масової інформації відомостей до участі в
справі як відповідачі крім зазначеного засобу масової інформації
притягуються й автори публікацій - як позначені, так і не
позначені в публікації
20 березня 1995 р. Б. звернувся до суду з позовом до Д. про
захист честі й гідності та відшкодування моральної шкоди. Позивач
зазначав, що у квітні 1994 р. напередодні повторного голосування
на виборах народного депутата України по П'ятихатському виборчому
округу N 104 у м. Жовті Води та у П'ятихатському районі була
розповсюджена масовим тиражем незареєстрована газета "Вибір-94.
Спеціальний випуск" (редактор Д.), яка містить ряд статей, що не
відповідають дійсності, ганьблять його, Б., честь та гідність і
заподіяли йому велику моральну шкоду під час виборів.
Посилаючись на зазначені обставини, Б. просив визнати
перелічені в позові відомості (19 епізодів) такими, що не
відповідають дійсності, зобов'язати відповідача спростувати їх і
публічно вибачитись, а також стягнути 90 млн. крб. - на
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтоводського міського суду від 22 вересня 1995 р.
позов задоволене частково. Суд постановив визнати такими, що не
відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову
репутацію Б., відомості, поширені в статті "В інтересах третього
сословія", зобов'язав газету "Жовтоводські вісті" протягом місяця
із часу набрання рішенням законної сили надрукувати спростування,
а також стягнув з Д. на користь Б. 14 млн. крб. на відшкодування
моральної шкоди. У касаційному порядку справа не розглядалася.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування судового рішення. Президія
Дніпропетровського обласного суду визнала, що протест підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 47 Закону "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
(далі -
Закон) відповідальність за порушення законодавства про інформацію
несуть особи, винні, зокрема, у поширенні недостовірної
інформації, яка ганьбить честь і гідність особи. У зв'язку з тим,
що згідно з вимогами ст. 20 Закону згадане разове видання є
засобом масової інформації, особи, причетні до поширення
відомостей, які не відповідають дійсності і ганьблять честь та
гідність особи, повинні нести відповідальність на підставі
положень статей 47-49 Закону, ст. 7 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 6 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. N 7 ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
"Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі,
гідності і ділової репутації громадян та організацій",
відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, яка
поширила відомості, що ганьблять позивача.
Якщо пред'явлено позов про спростування відомостей,
опублікованих у пресі, як відповідачі притягуються автор та орган
масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив
випуск інформації). При публікації або іншому поширенні відомостей
без зазначення автора орган масової інформації за вимогою суду
зобов'язаний назвати особу, яка надала відомості, про спростування
котрих пред'явлено позов. При опублікуванні вказаних відомостей
без зазначення автора відповідачем у справі має бути орган, який
здійснив випуск засобу масової інформації.
Із засобу масової інформації "Вибір-94. Спеціальний випуск"
видно, що в цьому друкованому виданні вміщено п'ять статей,
інформація яких, на думку позивача, принижує його честь і
гідність. Одні статті опубліковані без зазначення авторів, інші -
із зазначенням прізвищ останніх. На порушення згаданих вище норм
закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд не
притягнув до участі в справі як відповідачів названих авторів
статей (Г., Ш., Х.), а також тих, прізвища яких не зазначено.
Суд першої інстанції не з'ясував повно і всебічно всіх
обставин, які мають значення в справі, не розглянув усіх заявлених
позивачем вимог (по п'яти статтях), тобто постановив судові
рішення з порушенням статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
.
Враховуючи наведене, президія Дніпропетровського обласного
суду протест заступника Голови Верховного Суду України
задовольнила, рішення Жовтоводського міського суду скасувала, а
справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.