Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого          Лященко Н.П.,

суддів:              Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

                     Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Курязький завод силікатних виробів" про визнання недійсними розпорядження, державного акта про право власності на земельну ділянку і запису про реєстрацію речових прав, витребування земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року,

У серпні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (далі - Харківська ОДА) з позовом до ОСОБА_1, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Дергачівська РДА) про визнання недійсними розпорядження, державного акта про право власності на земельну ділянку і запису про його речову реєстрацію, витребування земельної ділянки.

Прокурор зазначав, що на підставі розпорядження Дергачівської РДА від 15 червня 2009 року НОМЕР_1, передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею S_1 для ведення особистого селянського господарства. Зазначене рішення прийнято з перевищенням повноважень, крім того спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, питання про зміну її цільового призначення не вирішувалось, вона накладається на земельну ділянку, яка в 2003 році була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Курязький завод силікатних виробів" (далі - ТОВ "КЗСВ") для видобування піску.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, позов прокурора задоволено частково: визнано недійсними розпорядження Дергачівської РДА від 15 червня 2009 року НОМЕР_1 "Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пересічанської сільської ради ОСОБА_1", державний акт про право власності на земельну ділянку площею S_1 серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_1; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської ОДА земельну ділянку площею S_1 на території Пересічанської сільської ради Дергачівського району Харківської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 20, 22, 207 Земельного кодексу України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8, 20, 27 липня (дві ухвали), 3 серпня 2016 року, постанови Верховного Суду України від 3 та 17 лютого, 13 квітня та 8 червня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Халанчук О.С., представників ТОВ "КЗСВ" ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх адвоката ОСОБА_4, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

За положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно розпорядження Дергачівської РДА від 15 жовтня 2003 року НОМЕР_3 ТОВ "КЗСВ" передано в оренду землі Пересічанського родовища піску площею S_2 та землі Гаврилівського родовища піску площею S_2 на території Пересічанської сільської ради за межами смт Пересічне для добування піску терміном на 5 років.

На підставі цього розпорядження між Дергачівською РДА та ТОВ "КЗСВ" 7 листопада 2003 року було укладено договір оренди вказаних земельних ділянок НОМЕР_4.

У квітні 2008 року ТОВ "КЗСВ" звернулося до голови Дергачівської РДА з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди, розпорядженням від 21 жовтня 2008 року НОМЕР_5 продовжено термін дії договору оренди НОМЕР_4 від 7 листопада 2003 року та укладено додаткову угоду.

Розпорядженням Дергачівської РДА від 26 травня 2008 року НОМЕР_6 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу на території Пересічанської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.

Розпорядженням Дергачівської РДА від 15 червня 2009 року НОМЕР_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та передано їй у власність земельну ділянку площею S_1 для ведення особистого селянського господарства території Пересічанської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 11 лютого 2010 року.

Задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним розпорядженням Дергачівської ОДА земельну ділянку було незаконно передано у власність ОСОБА_1, оскільки земельна ділянка відноситься до земель промисловості й має перетин із ділянкою, що перебуває в оренді ТОВ "КЗСВ" для видобування піску.

Надані заявницею ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20, 27 липня (справа № 509/511/14-ц), 3 серпня 2016 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки судом касаційної інстанції скасовані рішення судів та передано справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У справі № 372/216/15-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року в якій надана для порівняння, судом встановлені інші фактичні обставини. Відмовляючи в задоволенні позову прокурору суд виходив з того, що ним не надано доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки розташовані в прибережній захисній смузі Канівського водосховища.

У справі, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2016 року в якій надана заявницею для порівняння, відмовлено у задоволенні позову прокурора у зв'язку з пропуском останнім трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

У постановах Верховного Суду України від 3 та 17 лютого, 13 квітня та 8 червня 2016 року зроблено правовий висновок про застосування позовної давності.

Разом з тим у справі, яка переглядається, питання застосування строків позовної давності судом не вирішувалося, будь-яких висновків щодо позовної давності судові рішення не містять, у встановленому законом порядку відповідна заява відповідачкою не подавалася, з цих підстав судові рішення не оскаржувались.

Посилання в заяві на порушення норм процесуального права на увагу не заслуговують, оскільки доводи, які наведені в заяві, щодо порушення норм процесуального права не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Порівняння наданих заявницею судових рішень, на які вона посилається, обґрунтовуючи підстави подання заяви, із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами і однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних відносинах ухвалив різні за змістом судові рішення, або що його висновки не відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України, - вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 360-2, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.