805/918/16-а Про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - 05.11.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2018 року

Київ

справа №805/918/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інститут ЮЖНІІГІПРОГАЗ"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Cухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)

у справі № 805/ 918/16-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інститут ЮЖНІІГІПРОГАЗ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Інститут ЮЖНІІГІПРОГАЗ" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ), в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення № 0000163900 від 16.10.2015 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1 789 729,85 гривень за період з 21.02.2015 до 15.04.2015 й нараховано пеню в сумі 178 612,53 гривень.

Позивач вважає таке рішення безпідставним, оскільки воно прийняте з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове рішення СДПІ № 0000163900 від 16.10.2015; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань СДПІ 29525,14 гривень судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду скасовано й прийнято нову постанову, якою відмовлено Товариству в позові.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ). Оскільки позивач не надав доказів звернення до податкового органу з відповідною заявою про звільнення від сплати єдиного внеску за листопад 2014 року й січень 2015 року, а також документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, тому СДПІ діяла правомірно під час прийняття спірного рішення.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість рішення, недослідження доказів, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2016.

10 січня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

30 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду надішли заперечення СДПІ на касаційну скаргу, в яких відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

31.01.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України (2747-15) ).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно з п. 1 ч. 1 ст. 345 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 341 КАС України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з огляду на таке.

Суд встановив, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 812/292/18, адміністративне провадження №Пз/9901/22/18, що, відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У вищевказаній зразковій справі Верховний Суд, надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначив, що "саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ (2464-17) .

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ (2464-17) відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція."

Як встановлено судами попередніх інстанцій у даній справі й підтверджується матеріалами справи, позивач розташований на території населеного пункту, де здійснювалась антитерористична операція (місцезнаходження: 83004, м. Донецьк, вул. Артема, 169-Г), й перебуває на обліку в СДПІ, що розташоване на території населеного пункту, де здійснювалась антитерористична операція - у м. Маріуполь.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02.09.2014 прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (1669-18) (далі - Закон № 1669-VII (1669-18) ), відповідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення АТО або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

На виконання Закону №1669-VII (1669-18) розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (1053-2014-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до таких населених пунктів належить, зокрема, м. Донецьк й м. Маріуполь (місцезнаходження СДПІ).

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 (1053-2014-р) .

' 'br' Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Донецьк й м. Маріуполь. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053 від 30.10.2014 (1053-2014-р) й № 1079-р від 05.11.2014.

Також судами встановлено, що 01.10.2015 СДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт № 137/28-03-39/00158741 від 01.10.2015, на підставі останнього прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафу в розмірі 1 789 729,85 гривень та нарахування пені в сумі 178612,53 гривень за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

У зразковій справі Верховним Судом також зроблено висновки, що "у межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з 21 серпня 2014 року до 25 грудня 2015 року, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ (2464-17) . Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 серпня 2014 року до 25 грудня 2015 року є протиправним.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464-VІ (2464-17) не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (2464-17) є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ (2464-17) щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту."

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є протиправним й підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі ст. 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині неправильного тлумачення закону, що є підставою для скасування цього рішення, яким скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інститут ЮЖНІІГІПРОГАЗ" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова