6-2696цс15 Про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 січня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що згідно з рішенням суду з ОСОБА_2 відділом державної виконавчої служби Нововоронцовського районного управління юстиції у Херсонській області стягуються аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте всупереч вимогам закону відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини та належного виконання рішення суду, сплачує аліменти несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим станом на 24 березня 2014 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 11 тис. 356 грн 10 коп.

Посилаючись на викладене, на підставі статі 196 Сімейного кодексу України (2947-14) (далі - СК України (2947-14) ) позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 55 тис. 867 грн 74 коп.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 5 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь неустойку від суми несплачених аліментів за період з 30 березня 2011 року по 24 березня 2014 року в розмірі 10 тис. грн; у решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини першої статті 196 СК України.

Для підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_2 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року та постанову Верховного Суду України від 1 липня 2015 року.

ОСОБА_2 вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 360-4 ЦПК України (1618-15) суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу (1618-15) , якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 травня 2011 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

8 червня 2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нововоронцовського районного управління юстиції у Херсонській області (далі - ВДВС Нововоронцовського РУЮ) було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа виданого 23 травня 2011 року Нововоронцовським районним судом на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості боржника ОСОБА_2 за аліментами за виконавчим провадженням НОМЕР_1, виданої ВДВС Нововоронцовського РУЮ, за період з 30 березня 2011 року по 24 березня 2014 року утворилася заборгованість за аліментами в розмірі 11 тис. 356 грн 10 коп. (а.с.17).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, керувався тим, що нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без накопичення в прогресії. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється з огляду на те, скільки днів прострочено до сплати повної суми заборгованості. Крім того, зменшуючи суму нарахованої неустойки з 56 тис. 534 грн 74 коп. до 10 тис. грн, суд урахував матеріальний та сімейний стан відповідача, який здійснює догляд за матір'ю похилого віку - 80 років, у зв'язку із чим центром по нарахуванню соціальних виплат йому нараховується грошова компенсація в розмірі 13 грн 86 коп як особі, що не працює.

Разом з тим в іншій справі з подібних правовідносин, надану заявником для підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, суд, на відміну від справи, яка переглядається, зробив висновок про те, що сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, починаючи з того місяця, у якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналогічні висновки викладені і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 196 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За правовою природою аліментні зобов'язання це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно і несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року в справі № 6-94цс15 на яку посилався заявник.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди неправильно застосували норми закону, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 360-4 ЦПК (1618-15) України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57 - 60, 131 - 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України (1618-15) , визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються задоволення грошових вимог, зокрема пені (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Судові рішення у справі, що переглядається, всупереч вищезазначеним вимогам закону, не містять розрахунків щодо обчислення розміру пені від суми несплачених аліментів.

Водночас відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом (1618-15) . Згідно із частиною першою статті 360-2 ЦПК України справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу (1618-15) , а тому Верховний Суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини другої статті 360-4 ЦПК України.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360-3, частиною першою, підпунктом "а" пункту 1 частини другої статті 360-4 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2015 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2014 року та рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 5 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.