6-1802цс15 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1, треті особи: приватне підприємство "Блокер", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - ФС", ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія - ФС", ОСОБА_2 про визнання договорів припиненими за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року,

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 26 лютого 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - ВАТ "Родовід Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та приватним підприємством "Блокер" (далі - ПП "Блокер") укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 млн. 700 тис. грн. зі ставкою 22 % річних, а ПП "Блокер" зобов'язалось повернути наданий кредит у строк до 25 лютого 2008 року та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Додатковою угодою від 28 лютого 2007 року збільшено розмір відновлювальної кредитної лінії до 15 млн. грн. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того самого дня між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено два договори іпотеки, за умовами яких останній передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, а також житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією ж адресою. У подальшому до кредитного договору були внесені зміни додатковими договорами від 21 лютого 2008 року, 15 травня 2008 року, 3 червня 2008 року, 30 вересня 2008 року, 10 жовтня 2008 року, 23 січня 2009 року та 28 вересня 2009 року, у результаті яких сума відновлювальної кредитної лінії склала 10 млн. грн., ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 28,5 % річних, а у випадку невиконання окремих умов договору - в розмірі 30 % річних, починаючи з 30 січня 2009 року; позичальник зобов'язується повернути кредит згідно з графіком зниження ліміт до 20 січня 2010 року. Крім того, 21 лютого 2008 року, 17 червня 2008 року, 13 жовтня 2008 року та 30 січня 2009 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчені додаткові договори до договорів іпотеки щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку та строків повернення кредиту.

Посилаючись на зазначені обставини та невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 8 листопада 2012 року складала 21 млн. 714 тис. 783 грн. 82 коп., позивач просив звернути стягнення на предмети іпотек.

У квітні 2013 року ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов про визнання договору іпотеки припиненим, посилаючись на припинення ПП "Блокер" як юридичної особи, у зв'язку із чим припинились всі зобов'язання позичальника і, як наслідок, його зобов'язання за договорами іпотек.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року в задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2013 року скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2013 року в частині задоволення позову ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2007 року в сумі 15 млн. 830 тис. 175 грн. 89 коп. звернуто стягнення на предмети іпотек, що належать ОСОБА_1 на праві власності, зокрема: житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій цей будинок розташований, а також житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією ж адресою, шляхом продажу предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Додатковим рішенням апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено: рішення апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 27 травня 2015 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, рішення апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У заяві ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 60 СК України та статті 578 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Судом установлено, що 7 лютого 2013 року рішенням засновників припинено ПП "Блокер" унаслідок реорганізації шляхом перетворення у приватне акціонерне товариство "Блокер" (далі - ПАТ "Блокер"); ліквідація ПП "Блокер" у передбаченому статтею 111 ЦК України (435-15) порядку проведена не була, інформація про реєстрацію ПАТ "Блокер" відсутня.

Відмовляючи у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимогах, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП "Блокер" припинило своє існування відповідно до частини другої статті 104 ЦК України, тому в силу положень статті 609 ЦК України припинились усі його зобов'язання за кредитним договором, а також припинились зобов'язання ОСОБА_1 за договорами іпотеки згідно з пунктом 2 частини першої статті 593 ЦК України та статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку".

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, послався на неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, тому позивач набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предметів іпотеки. Підстави вважати, що зобов'язання за договорами іпотеки припинені, відсутні, оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що ПП "Блокер" припинило діяльність шляхом ліквідації, як це передбачено статтею 609 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та частково задовольняючи касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд касаційної інстанції виходив із того, що на порушення вимог статті 38 Закону України "Про іпотеку" суд не зазначив усіх складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предметів іпотек, а також початкову ціну предметів іпотек для їх подальшої реалізації, окрім того порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому справу необхідно напрати на новий апеляційний розгляд.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року та від 22 січня 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що суд не вирішив питання щодо ціни продажу предмету іпотеки та не зазначив у регулятивній частині рішення загальний розмір вимог і всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, та початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, суду необхідно з'ясувати правовий режим переданого в іпотеку майна, а саме: чи є це майно об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в силу вимог статті 60 СК України (2947-14) , чи зареєстрована та проживає у спірній квартирі малолітня дитина та у разі встановлення вказаних обставин суду слід обговорити питання про необхідність залучення іншого з подружжя чи малолітньої дитини в особі законного представника до участі у справі з належним оформленням цієї процесуальної дії, оскільки це має важливе значення для вирішення справи по суті.