826/11834/16 Про зобов'язання ДПІ негайно повернути помилково сплачені грошові зобов'язання - транспортний податок - 02.11.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Грибан І.О., Собківа Я.М. від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач/ОСОБА_2.) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просила зобов'язати негайно повернути помилково сплачені грошові зобов'язання - транспортний податок за 2015 рік в сумі 25000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що за відсутності правових підстав сплатила до бюджету суму грошового зобов'язання по транспортному податку за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., яка після звернення до Інспекції із заявою про повернення помилково сплаченого податку та всупереч статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) залишилась неповернутою. Вважає, що справляння транспортного податку за 2015 рік на підставі положень статті 267 ПК України не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів суду обставин відсутності у нього обов'язку зі сплати транспортного податку, зокрема не надав доказів скасування відповідного податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку, у зв'язку з чим, за висновком судів, правові підстави для повернення ОСОБА_2 помилково сплачених грошових зобов'язань з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. відсутні.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивач не отримувала податкового повідомлення-рішення про нарахування їй грошового зобов'язання по транспортному податку за 2015 рік, яке є єдиною правовою підставою для сплати такого податку, а перерахувала кошти на підставі отриманої від співробітника контролюючого органу квитанції із реквізитами, у зв'язку з чим вважає, що такі грошові зобов'язання є сплаченими помилково та підлягають поверненню з бюджету на підставі положень статті 43 ПК України.

Відповідач та третя особа у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вони просять залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Інспекції із заявою, в якій просила повернути помилково сплачені грошові зобов'язання, а саме транспортний податок за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., що сплачений згідно квитанції 08 жовтня 2015 року, посилаючись на висновок колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду у постанові від 12 січня 2016 року по справі №826/18339/15 про те, що оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше 2016 року.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач у листі від 04 липня 2016 року №1223/П/26-51-13-05-17 повідомив про неможливість повернення коштів у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення по відношенню ОСОБА_2 та про порядок оскарження податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на 2015 рік) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

Порядок обчислення та сплати податку врегульований пунктом 267.6 статті 267 ПК України, у відповідності до якого обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У відповідності до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Отже за змістом наведених положень обов'язок з обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб покладається на контролюючий орган. Обов'язок ж платника податків сплатити суму податку виникає у останнього лише після визначення контролюючим органом такого грошового зобов'язання у відповідному податковому повідомленні-рішенні та вручення його платнику.

Разом з тим підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань;

Згідно підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10 статті 17 ПК України передбачено, зокрема, що платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано статтею 43 ПК України.

Таким чином при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання та вручення його платнику, чинність такого рішення, що дозволить визначити наявність або відсутність у позивача обов'язку сплати транспортного податку, й, відповідно, правовий статус перерахованих ним коштів та можливість їх кваліфікації як помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Однак у справі, що розглядається, попри посилання позивача на неотримання нею податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання по транспортному податку за 2015 рік та перерахування до бюджету коштів лише на підставі отриманої від співробітника контролюючого органу квитанції, судами попередніх інстанцій належним чином не виконано покладеного на них обов'язку щодо з'ясування всіх обставин у справі та, як наслідок, не перевірено достовірності такої інформації й не встановлено дійсного правового статусу перерахованих ОСОБА_2 згідно квитанції від 08 жовтня 2015 року грошових коштів в розумінні ПК України (2755-17) та наявність чи відсутність у останньої права на повернення їх на підставі положень статті 43 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій хоча й посилались на відсутність підстав для сплати грошових зобов'язань без відповідного податкового повідомлення-рішення, однак не встановили обставин прийняття такого стосовно позивача та вручення його платнику податків. В матеріалах ж справи такі докази відсутні.

За відсутності встановлення відповідних обставин касаційний суд позбавлений можливості сформулювати правовий висновок про правильність застосування судами вказаних норм податкового законодавства.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.

Частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.