6-1206цс15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року у розмірі 25 963 грн. 15 коп.

У зв'язку з тим, що після ухвалення рішення суду кредитний договір та договори поруки не були припинені, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором станом на 3 грудня 2012 року у загальному розмірі 32 277 грн. 93 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за процентами 184 грн. 99 коп., простроченої заборгованості по комісії 8 600 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів 1 001 грн. 56 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту 25 060 грн. 13 коп., пені за несвоєчасне погашення комісії 5 171 грн. 25 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_3 помер, у зв'язку з чим представником позивача заявлено клопотання про залишення позовних вимог в частині стягнення боргу з ОСОБА_3 без розгляду.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 184 грн. 99 коп. простроченої заборгованості за процентами, 8 600 грн. простроченої заборгованості по комісії, 200 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 000 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії, а всього 14 984 грн. 99 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 599, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_4 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом встановлено, що 7 жовтня 2008 року між ВАТ "Банк " Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000 грн. з оплатою за користування кредитними коштами 0,0001 % річних на строк до 7 жовтня 2011 року включно.

Крім того, сторони погодились, що ОСОБА_1 щомісяця, в строк з "1" по "20" число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 215 грн. до моменту повного виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів (п. 4.7. кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору при порушенні зобов'язання по поверненню кредиту, погашенню процентів за користування кредитом, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних коштів (їхньої першої частини) та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", укладено договори поруки від 7 жовтня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Розділами 1-2 договорів поруки передбачено, що у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк має право пред'явити вимоги безпосередньо до поручителів, які вони зобов'язані виконати шляхом сплати суми заборгованості.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором станом на 1 січня 2010 року в розмірі 25 963 грн. 15 коп.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ від 26 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2090 від 11 листопада 2010 року, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 25 963 грн. 15 коп. на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" закінчено у зв'язку з стягненням боргу в повному обсязі з заробітної плати боржника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору законом не передбачено. Строк кредитного договору сторонами визначено до 7 жовтня 2011 року. Крім того, судовим рішенням вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірні правовідносини між сторонами припинились.

У наданих для порівняння:

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що чинне законодавство не пов'язує закінчення строку дії договору з припиненням грошового зобов'язання боржника й не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків. Не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами лише в межах строку дії договору;

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що винесення судового наказу, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України та умовами кредитного договору.

- ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, від 12 березня 2014 року, суд касаційної інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається виконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

- постанові Вищого господарського суду України від 2 грудня 2009 року суд касаційної інстанції виходив із того, що в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Оскільки особа порушила умови договору щодо повернення кредитних коштів, строків сплати відсотків, тому з неї підлягають стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за прострочення сплати процентів.

Отже, наявне неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 599, 1048, 1054 Цивільного кодексу України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами зазначених вище норм матеріального права судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, п. 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів чи/та сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується у разі порушення позичальником строків передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Отже суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії.

За таких обставин суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції та ухвалу касаційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

Заяву публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2015 року скасувати.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 квітня 2014 року залишити в силі.

Рішення Верховного Суду України є остаточним і може бути оскаржено тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-1206цс15