Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого             Романюка Я.М.,

Суддів:                 Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І.,

                        Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,

                        Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,

                        Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Теком" до ОСОБА_1, страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення виплаченого страхового відшкодування, за заявою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Теком" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року,

У травні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Теком" (далі - ПрАТ "СК "Теком") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, страхового товариства з додатковою відповідальністю " Гарантія" (далі - СТзДВ "Гарантія") про стягнення виплаченого страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу, у зв'язку з чим останній виплатив страхове відшкодування. Так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована СТзДВ "Гарантія", до якого позивач звертався, але не отримав відповіді, просив задовольнити позов, стягнути з СТзДВ "Гарантія" 442 грн. 50 коп. виплаченого страхового відшкодування, а з ОСОБА_1 1 000 грн. франшизи.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "Теком" виплачене страхове відшкодування у розмірі 1 000 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року касаційну скаргу ПрАТ "СК "Теком" задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року у частині вирішення позову ПрАТ "СК "Теком" до СТзДВ "Гарантія" скасовано. Провадження у справі за позовом ПрАТ "СК "Теком" до СТзДВ "Гарантія" про стягнення виплаченого страхового відшкодування закрито.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ПрАТ "СК "Теком" просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 15, 16, 118 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі за позовом ПрАТ "СК "Теком" до СТзДВ "Гарантія", виходив із того, що, враховуючи положення чинного законодавства, а саме статті 15 ЦПК України, статей 1, 2, 21 ГПК України, зміст правовідносин та суб'єктний склад учасників цих правовідносин, спір, що виник між ПрАТ "СК "Теком" та СТзДВ "Гарантія" не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, він мав вирішуватись господарським судом.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року, 14 січня 2015 року та 31 березня 2015 року суд касаційної інстанції переглядав рішення судів першої на апеляційної інстанцій як у частині позовних вимог до фізичної особи, так і в частині позовних вимог до юридичних осіб.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 15, 16, 118 ЦПК України.

Однак у справі, яка переглядається, статті 15, 16, 118 ЦПК України судом застосовано правильно і рішення суду касаційної інстанції у ній є законним, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п. 2 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Теком" відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або ГПК України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.