Про визнання договору дійсним, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання договору недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, організації торговельно-виробничих процесів товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмарх", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання договору дійсним, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання договору недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року,

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 листопада 1999 року він уклав із ТОВ "Ярмарх" в особі його директора ОСОБА_8 договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. За умовами цього договору він зобов'язався сплатити продавцю покупну ціну в сумі, еквівалентній 100 000 доларів США, з яких: суму, еквівалентну 60 тис. доларів США, - при укладанні договору, а решту - періодичними платежами. Після сплати першої суми зазначене приміщення було передане йому в користування, а право власності на нього за умовами договору він повинен був набути після повної сплати покупної ціни. Свої зобов'язання за договором він виконав на початку 2003 року, що стверджується, як і передбачено договором, розписками директора ТОВ "Ярмарх" ОСОБА_8 про отримання грошей. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Після її смерті учасники ТОВ "Ярмарх" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали заперечувати факт відчуження товариством спірного приміщення, а 25 квітня 2005 року товариство уклало договір купівлі-продажу цього самого приміщення з ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які стали чинити йому перешкоди в користуванні.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову. Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, загальною площею 1280 кв. м., що розташоване АДРЕСА_1, укладений 4 листопада 1999 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Ярмарх"; визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначене приміщення; визнати недійсним договір купівлі-продажу цього приміщення, що укладений 25 квітня 2005 року ТОВ "Ярмарх" з ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та зобов'язати зазначених осіб не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні нежилим приміщенням.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2008 року касаційні скарги ТОВ "Ярмарх", ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

Рішенням Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року задоволено частково скаргу ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 12 травня 2008 року. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 4 листопада 1999 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Ярмарх", а також ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення рішення апеляційного суду без змін скасовані; у задоволенні позовних вимог про визнання договору дійсним відмовлено; в решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулись до Верховного Суду України із заявами про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року, посилаючись на наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі їм на час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5 і його представника, перевіривши доводи заяв, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заяви задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до статті 361 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як нововиявлені розглядаються ті обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення (ухвали), але про них не знав і не міг знати заявник. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, скаргах або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог цивільного процесуального закону.

В обґрунтування заяв про перегляд рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року з підстав, передбачених пунктом першим частини другої статті 361 ЦПК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилаються на те, що 8 лютого 2015 року ними отримано: копію реєстраційного посвідчення № 1459, згідно якого будинок АДРЕСА_1 належить на праві колективної власності ТОВ "Ярмарх"; копію протоколу зборів учасників ТОВ "Ярмарх" від 4 грудня 1999 року на якому погоджено укладення договору оренди приміщення будинку АДРЕСА_1 з ПП "Бізнес" та отримання від ОСОБА_1 позики в розмірі 33 тис. доларів США терміном на 3 роки; копію довіреності від 21 лютого 2003 року, якою директор ТОВ "Ярмарх" - ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 185 900 грн, що еквівалентно 33 тис. доларів США.

Окрім того, ОСОБА_5 у заяві посилається на те, що 27 січня 2015 року йому стало відомо про реєстрацію АДРЕСА_1 двох об'єктів нерухомості, зокрема будівля магазину (літ. А-1), площею 1041, 9 кв.м. зареєстрована за ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по S_1 частині за кожним.

У справі, про перегляд якої порушено питання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судами були розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дійсним, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, визнання договору недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності.

За результатами розгляду справи 22 лютого 2012 року Верховним Судом України ухвалено рішення лише в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним, у задоволенні цих позовних вимог було відмовлено; в решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін.

Наведені у заявах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доводи, підстав для перегляду рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору дійсним не містять, хоча заявники просять скасувати це рішення у повному обсязі.

Згідно вимог статті 363 ЦПК України судове рішення переглядається у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, у разі перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.

Виходячи з наведеного, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року.