Про визнання договорів купівлі-продажу удаваними, визнання договорів іпотеки припиненими, застосування наслідків вчинення удаваних правочинів та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Головного управління юстиції в Одеській області, кредитна спілка "Кредитінвест", про визнання договорів купівлі-продажу удаваними, визнання договорів іпотеки припиненими, застосування наслідків вчинення удаваних правочинів та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 лютого 2011 року вона уклала з кредитною спілкою "Кредитінвест" (далі - КС "Кредитнінвест") кредитний договір на суму 390 000 грн із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27 % річних з кінцевим терміном повернення 4 лютого 2012 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 4 лютого 2012 року між нею та ОСОБА_2, яка є співзасновником КС "Кредитінвест", укладено договір купівлі-продажу котеджу НОМЕР_1 загальною площею 296,5 м2 та S_1 частин земельної ділянки площею S_2 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Свої зобов'язання за кредитним договором вона виконала, проте ОСОБА_2 відмовляється розірвати договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки й повернути належне їй нерухоме майно.

Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на спірний котедж, посилаючись на те, що 31 травня 2012 року між нею і ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу котеджу.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2014 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено визнати удаваним договір купівлі-продажу котеджу та S_1 частин земельної ділянки; визнати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори іпотеки котеджу та S_1 частин земельної ділянки; визнати іпотеку за зазначеними правочинами припиненою та повернути спірний котедж і частину земельної ділянки ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року і рішення Апеляційного суду Одеської області від 2 липня 2014 року, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2014 року посилаючись на неоднакове застосування судами апеляційної і касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2012 року, від 26 грудня 2012 року та від 17 липня 2013 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1. неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 4 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу котеджу НОМЕР_1 та S_1 частин земельної ділянки площею S_2 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У цей же день між КС "Кредитінвест" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на суму 390 000 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не довела, що оскаржувані договори купівлі-продажу укладені з метою приховати договори іпотеки, які забезпечували виконання кредитного договору, укладеного ОСОБА_1 з КС "Кредитінвест". Крім того, ОСОБА_2, не будучи знайомою з ОСОБА_1, взяла на себе фінансові ризики невиконання останньою зобов'язань за кредитним договором від 4 лютого 2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про визнання удаваним договору купівлі-продажу котеджу та S_1 частин земельної ділянки, який фактично прикривав договір іпотеки, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 та КС "Кредитінвест" приховали свої дійсні правовідносини, які за своєю правовою природою є правовідносинами іпотеки. ОСОБА_1 тимчасово переоформила належні їй на праві власності об'єкти нерухомого майна на співзасновника КС "Кредитінвест" ОСОБА_2, а остання поручилась за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором перед кредитною спілкою. ОСОБА_1 грошей за договором купівлі-продажу не отримувала, після укладення цього договору продовжувала користуватися котеджем.

Разом із тим у наданих для порівняння рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2011 року та ухвалі цього ж суду від 14 листопада 2012 року, суд касаційної інстанції, відмовляючи у визнанні правочинів удаваними, виходив із того, що позивачем не було надано доказів того, що ці правочини вчинені з метою приховання інших правовідносин ніж ті, які були фактично вчинені.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2012 року та від 17 липня 2013 року були скасовані рішення апеляційних судів з направленням справ на новий розгляд у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин справи.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.