Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого                    Яреми А.Г.

Суддів:                        Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І.,

                               Сімоненко В.М., Гуменюка В.І.,

                               Романюка Я.М., Лященко Н.П.,

                               Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_2, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, третя особа: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна на торгах та скасування державної реєстрації права власності за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» (далі - ТОВ «Укрспецторг Групп»), ОСОБА_2, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, третя особа: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна на торгах, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасування державної реєстрації права власності. Позивачка зазначала, що їй на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1, який збудований на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки. 26 березня 2013 року було проведено торги з реалізації вказаного будинку та земельної ділянки. Єдиним покупцем на торгах був зареєстрований і став переможцем ОСОБА_2.

Позивачка зазначала, що прилюдні торги були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки торгуючою організацією інформацію про проведення прилюдних торгів було розміщено на відповідному веб-сайті на два дні пізніше встановленого строку. Всупереч п. 3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) вказану інформацію було розміщено через 7 днів з моменту проведення переоцінки, а не 5, як установлено Тимчасовим положенням (z0745-99) . Також, всупереч п. 3.6., п. 3.9 Тимчасово положення (z0745-99) не було зазначено проценту зносу майна, що унеможливило отримання позивачкою більшої грошової суми від продажу майна. Окрім того, на порушення вимог п. 7.1, п. 7.2 Тимчасового положення (z0745-99) прилюдні торги відбулися за участі лише одного учасника.

На підставі викладеного позивачка просила суд визнати недійсними прилюдні торги, протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію нерухомого майна, свідоцтво про придбання нерухомого майна на торгах та скасування державної реєстрації права власності, а також у зв'язку із незаконним проведенням прилюдних торгів позивачка просила стягнути із торгуючої організації на її користь понесені збитки в розмірі 28 000 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Рівненського міського суду від 31 січня 2014 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 7 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними торги, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію нерухомого майна, свідоцтво про придбання нерухомого майна на торгах, а саме: житлового будинку загальною площею S_1 та земельної ділянки площею S_2, що знаходиться АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 11, статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) , статті 373 ЦПК України (1618-15) , частини третьої статті 33, статті 39 Закону України «Про іпотеку» (898-15) , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представників відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заперечення заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом установлено, що 7 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 35 000 доларів США.

В забезпечення повного і своєчасного виконання кредитних зобов'язань перед ПАТ «Універсал Банк» за вказаним кредитним договором 7 листопада 2007 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Універсал Банк» договір іпотеки та передала банку в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку площею S­_2, яка знаходиться АДРЕСА_1.

Через невиконання ОСОБА_1 її кредитних зобов'язань рішенням Рівненського міського суду від 16 березня 2010 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 302 748 грн. 98 коп. В ході проведення виконавчих дій стосовно примусового виконання рішення суду стало відомо, що відповідно до рішення Рівненського міського суду від 16 червня 2008 року у позивачки виникло право приватної власності на будинок АДРЕСА_1, що збудований на земельній ділянці, котра є предметом іпотеки.

Рішенням Рівненського міського суду від 26 червня 2012 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Рівненської області від 24 вересня 2012 року в частині визнання права іпотеки іпотекодержателя на домоволодіння позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Визнано за ПАТ «Універсал Банк» право іпотекодержателя домоволодіння, що знаходиться АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1.

Постановою державного виконавця ВДВС Рівненського міського управління юстиції було передано на реалізацію ТОВ «Укрспецторг групп» для продажу з прилюдних торгів житловий будинок за зазначеною адресою та земельну ділянку площею S­_2, розташовані за вказаною адресою.

Торгуюча організація ТОВ «Укрспецторг Групп» до початку перших торгів, які були призначені на 11 січня 2013 року, розмістила в двох засобах масової інформації повідомлення - в «Рівне Вечірнє» № 97 від 20 грудня 2012 року та «Рівне Експрес» № 51 від 20 грудня 2012 року, як і розмістила вказане повідомлення на веб-сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; до початку других торгів, які були призначені на 15 лютого 2013 року - в «Рівне Вечірнє» № 8 від 31 січня 2013 року, «Рівне Експрес» № 5 від 31 січня 2013 року та на сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; до початку третіх торгів, які призначені на 26 березня 2013 року - в «Рівне Вечірнє» № 18 від 7 березня 2013 року, «Рівне Експрес» № 10 від 7 березня 2013 року та на сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. В об'явах була вказана інформація про торги згідно вимог ст. 43 Закону України «Про іпотеку» (898-15) . Одночасно були направлені повідомлення ВДВС Рівненського міського управління юстиції, боржнику та стягувачу з інформацією про призначення прилюдних торгів.

Після того, як не відбулись другі торги 15 лютого 2013 року ТОВ «Укрспецторг Групп» направило повідомлення до ВДВС Рівненського МУЮ про те, що прилюдні торги не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників.

Акт переоцінки майна від 25 лютого 2013 року торгуюча організація отримала від ВДВС Рівненського МУЮ 28 лютого 2013 року і 5 березня 2013 року розмістила повідомлення на відповідному сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про призначення третіх торгів на 26 березня 2013 року.

26 березня 2013 року на виконання договору від 14 грудня 2012 року № 018-0149/12, укладеного між ВДВС Рівненського МУЮ та Рівненською філією ТОВ «Укрспецторг Групп», було проведено торги з реалізації лота №1, який складався з належних ОСОБА_1 житлового будинку та земельної ділянки.

Єдиним покупцем на торгах був зареєстрований і став переможцем ОСОБА_2.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що належать ОСОБА_1, були проведені відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням Тимчасового положення (z0745-99) та Закону України «Про іпотеку» (898-15) , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що постановою державного виконавця спірне майно було передано на реалізацію ТОВ «Укрспецторг Групп» для продажу на підставі рішення суду щодо стягнення із позивачки заборгованості за кредитним договором, а тому спірне майно має бути реалізовано в рамках виконавчого провадження у порядку, що передбачений Тимчасовим положенням (z0745-99) . Оскільки, земельна ділянка та житловий будинок всупереч вимогам п. 4.2 Тимчасового положення (z0745-99) були виставлені на торги за наявності лише одного покупця, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прилюдні торги відбулись із порушенням законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, касаційний суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» (898-15) прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника, а тому відсутні підстави для визнання прилюдних торгів недійсними.

Разом з тим, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 та 25 червня 2014 року, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 11, статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) , статті 373 ЦПК України (1618-15) , частини третьої статті 33, статті 39 Закону України «Про іпотеку» (898-15) посилається заявник, суди касаційної інстанції виходили із того, що у разі, коли прилюдні торги з продажу арештованого майна були проведені на підставі судового рішення про стягнення заборгованості за грошовими зобов'язаннями, й за відсутності виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що правовідносини, які регулюють проведення прилюдних торгів, регулюються нормами Тимчасового положення (z0745-99) , а відтак суди попередніх інстанцій, встановивши порушення норм зазначеного Тимчасового положення (z0745-99) при проведені прилюдних торгів дійшли обґрунтованого висновку про визнання таких торгів недійсними.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих ЦК України (435-15) , Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону (606-14) .

Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) та Тимчасового положення (z0745-99) .

Згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення (z0745-99) організація та проведення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» (898-15) .

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (898-15) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» (898-15) зазначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) , з дотриманням вимог цього Закону (898-15) .

Отже, Законом України «Про іпотеку» (898-15) визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

Аналіз норм з точки зору колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» (898-15) до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) та Тимчасового положення (z0745-99) .

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду України від 26 листопада 2014 року № 6-174 цс 14.

Відповідно до п. 4.2. Тимчасового положення (z0745-99) (в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців.

Згідно із п. 7.1 Тимчасового положення (z0745-99) (в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.

Таким чином, у разі проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, правовідносини по організації та проведені прилюдних торгів регулюються ЦК України (435-15) , Законом України «Про виконавче провадження» (606-14) , Тимчасовим положенням (z0745-99) , а не Законом України «Про іпотеку» (898-15) , а відтак порушення вимог п.п. 4.2, 7.1 указаного Тимчасового положення (z0745-99) є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

У справі, яка переглядається, судами установлено, що прилюдні торги відбулися на підставі постанови державного виконавця про передачу предмета іпотеки для продажу на прилюдних торгах у зв'язку із примусовим виконанням судового рішення, яким стягнуто із позивачки заборгованість за кредитним договором, однак звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса здійснено не було.

Встановивши такі обставини суд касаційної інстанції не врахував, що у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводилися на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» (898-15) до спірних правовідносин не застосовуються, та безпідставно застосував до спірних правовідносин норми зазначеного Закону (898-15) , що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України (1618-15) його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України (1618-15) , Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року скасувати і направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (1618-15) .

Аналіз норм Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) і Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (z0745-99) , якими визначено загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, та норм Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV (898-15) "Про іпотеку", зокрема статей 33, 41 - 49, якими визначено спеціальний порядок реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки, з точки зору колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про наступне.

У разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» (898-15) до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) та Тимчасового положення (z0745-99) .