Про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Позивачка зазначала, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі, від якого мають спільну дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з нею, позивачкою. На даний час дочка досягла повноліття і продовжує розпочате в 2010 році навчання в Хмельницькому базовому медичному коледжі, яке триватиме по 1 березня 2014 року. Посилаючись на те, що у зв’язку з навчанням дочка потребує матеріальної допомоги, а відповідач ухиляється від участі в утриманні дочки, позивачка просила суд ухвалити рішення про стягнення на її користь щомісячно по 500 грн. аліментів на утримання дочки на період її навчання до 1 березня 2014 року, а також 10 094 грн. додаткових витрат на оплату навчання дочки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 3 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2014 року, позов задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно по 500 грн. аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, починаючи з 25 листопада 2013 року і до 1 березня 2014 року. У задоволенні вимог про стягнення додаткових витрат на оплату навчання дочки відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за зазначеним позовом.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 185, 199 Сімейного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат на оплату навчання дочки, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що правила статті 185 Сімейного кодексу України поширюються на правовідносини щодо обов’язку батьків по утриманню неповнолітніх дітей. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, передбачений главою 16 Сімейного кодексу України (2947-14) , однак норми цієї глави не поширюють дію положень ст. 185 Сімейного кодексу України на правовідносини, які виникають між батьками з приводу їх участі в утриманні повнолітніх дочки, сина. Крім того, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки, які суд постановив стягнути з відповідача на користь позивачки, судом взято до уваги підтверджені доказами у справі заперечення представника відповідача щодо позову, відповідно до яких стороною договору про навчання дочки є відповідач, вартість навчання сплачена в основному в період шлюбу за рахунок коштів сімейного бюджету, до того ж він надає матеріальну допомогу безпосередньо дочці.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до частини 1 статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу (2947-14) , яка зокрема передбачає обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України (2947-14) ). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов’язку сплати аліментів, обов’язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Судом встановлено, що сторони в грудні 1991 року уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_3, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла повноліття. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 квітня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. В період з 01 вересня 2010 року по 1 березня 2014 року дочка сторін на підставі укладеного відповідачем договору навчалася в Хмельницькому базовому медичному коледжі. Згідно з поданими позивачкою доказами плату за навчання дочки від імені дочки було здійснено 04 серпня 2010 року, 22 серпня 2011 року та 19 вересня 2012 року, тобто в період шлюбу та в період неповноліття дочки ОСОБА_3, а також в сумі 2 884 грн. 25 вересня 2013 року. 23 жовтня 2013 року, 14 січня та 06 лютого 2014 року відповідачем здійснено на ім’я дочки грошові перекази на загальну суму 1 543 грн.

Встановивши такі обставини суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови позову в частині стягнення додаткових витрат на навчання повнолітньої дочки.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року та від 22 травня 2014 року, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 185, 199 Сімейного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах посилається заявниця, у справі з аналогічних правовідносин касаційний суд виходив із того, що додаткові витрати на повнолітню дочку, сина підлягають стягненню окремо від аліментів.

Наведений приклад свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 185 Сімейного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Однак у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є законним, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв’язку з чим відповідно до частини 1 статті 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.