Про визнання неправомірними дії ПАТ КБ стосовно підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом за договором про іпотечний кредит, та стягнення моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року,

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, та після уточнення позову просила суд: визнати неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" стосовно підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом за договором про іпотечний кредит з 14 серпня 2008 року до 25,08 % річних, з 1 лютого 2009 року до 30,00 % річних; визнати недійсним односторонній правочин ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо зміни процентної ставки за договором про іпотечний кредит від 14 грудня 2007 року, до 25,08 %, визнати недійсним односторонній правочин ПАТ КБ "Приватбанк" щодо зміни процентної ставки за договором про іпотечний кредит від 14 грудня 2007 року до 30,00 %; визнати недійсним п. 8.9. договору про іпотечний кредит від 14 грудня 2007 року, укладеного між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині зміни розміру відсоткової ставки в бік її збільшення; скасувати всі штрафні санкції (включаючи штрафи, пеню, комісії, винагороди та інше), нараховані за період користування кредитом, які виникли через неправомірні дії банку щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами (з 14 серпня 2008 року) згідно договору про іпотечний кредит від 14 грудня 2007 року; зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Криворізької філії зробити перерахунок за договором про іпотечний кредит, зарахувавши отриману від неї з 14 серпня 2008 року різницю у відсотках від односторонніх збільшень відсоткової ставки за кредитом у рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту, та стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 700 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2013 року позов задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

У червні 2014 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 212, ст. 526, ст. 627, ч. 1 ст. 651 ЦК України, Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ (661-17) , п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість продукту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) .

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_1 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року (справа № 6-25847св12).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 4 серпня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 та представника відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 360-5 ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" 14 грудня 2007 року уклали договір про іпотечний кредит, відповідно до якого ПАТ КБ "ПриватБанк" повинено було надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 50 тис. грн, які ОСОБА_1 повинна була прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплативши відсотки за користування цим кредитом у розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Пунктом 8.9 договору про іпотечний кредит передбачено право банку на встановлення нового розміру відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених цим підпунктом: а) порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором); та/або б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань, передбачених цим договором; та/або в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дня укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Листом від 11 вересня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про підвищення відсотків за кредитом до 25,08 % з 14 серпня 2008 року на рік у зв'язку з настанням обставин передбачених зазначеним пунктом договору.

Листом від 25 грудня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомив ОСОБА_1 про чергове підвищення відсотків за кредитом до 30,00 % з 1 лютого 2009 року на рік у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів України, зміною курсу долара США до гривні, зміною облікової ставки тощо.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції погодився з його висновками про те, що прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та повідомлення боржника про таке збільшення було зумовлене економічною ситуацією в країні та на умовах, передбачених кредитним договором (пунктом 8.9.) до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ (661-17) .

У наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року (справа № 6-25847св12) касаційний суд виходив із того, що при прийняті рішення про підвищення відсоткової ставки в банку не було підстав для такого підвищення, передбачених пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість продукту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) , щодо настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, а також підстав, передбачених пунктом 2.3.1 кредитного договору.

Отже, зміст доданого до заяви ОСОБА_1 судового рішення, його порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на судове рішення в якій посилається заявник в обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.