Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., 

суддів:     Григор'євої Л.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

            Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби автомобільних доріг України, треті особи: Служба автомобільних доріг у Київській області, дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління", про відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником автомобіля "Мерседес-Бенц", державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску. 28 січня 2010 року близько 7 години 40 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля під його керуванням і автобуса ЛАЗ-699, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, унаслідок чого він (позивач) отримав закриту черепно-мозкову травму, а його автомобіль - технічні пошкодження. Причиною цієї дорожньо-транспортної пригоди стало незадовільне експлуатаційне утримання автомобільного шляху з боку відповідача.

Позивач просив стягнути на його користь на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, 2 421 грн, а також 346 355 грн 92 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 6 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вищенаведені судові рішення на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року та ухвалити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 9, 14, 16, 24 Закону України "Про дорожній рух".

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 наводить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника, представникаДержавної служби автомобільних доріг України, а також представниківдочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління", перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 28 січня 2010 року близько 7 години 40 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля під керуванням ОСОБА_1 і автобуса ЛАЗ-699, державний номерний знак НОМЕР_2, унаслідок чого позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, а його автомобіль - технічні пошкодження.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що автошлях, яким рухався автомобіль під керуванням позивача, був обладнаний попереджувальними знаками, а дії водія автомобіля "Мерседес-Бенц" ОСОБА_1 не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху, тобто з відсутності вини з боку відповідача.

Разом із тим зі змісту наданої для порівняння ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року вбачається, що касаційний суд, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову про відшкодування шкоди, виходив із того, що невиконання обов'язків з боку дорожньої служби перебуває в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Порівняння вищенаведеної ухвали із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 360-5ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.

Керуючись статтею 360-3ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2014 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.