ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2014 року
м. Київ
|
Судові палати у цивільних, господарських та адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,
Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П.,
Берднік І.С., Григор'євої Л.І.,
Гриціва М.І., Гуля В.С.,
Гуменюка В.І., Гусака М.Б.,
Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Коротких О.А., Кривенди О.В.,
Кривенка В.В., Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,
Патрюка М.В., Потильчака О.І.,
Прокопенка О.Б., Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л., Терлецького О.О.,
Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс", комунального підприємства Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання зареєструвати право власності на нього за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року,
в с т а н о в и л и :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" (далі - ПАТ "Дніпрометалсервіс"), комунального підприємства Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно. Позивач зазначав, що у 1997 році було утворено підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-КІ" (далі - ТОВ "Фермой-КІ"), метою діяльності якого було будівництво заводу по виробництву морозива в АДРЕСА_1. Завод було збудовано, але не здано в експлуатацію. Учасниками ТОВ "Фермой-КІ" були компанія "Clanvest Limited" (Ірландія), президентом якої був він, позивач, та ТОВ "Магнет" (Польща). Для подальшого будівництва заводу було укладено договори купівлі-продажу часток від 10 квітня 2000 року та 15 березня 2001 року, на підставі яких він став власником S % часток у ТОВ "Фермой-КІ".
З метою залучення додаткових інвестицій для завершення будівництва заводу він уступив R статутного фонду новим учасникам. Були внесені зміни до договору про діяльність ТОВ "Фермой-КІ" та розподіл часток у статутному фонді став таким: ТОВ "Кіб-Сервіс" (Харків) - Y, ТОВ "Магнет" (Польща)- N, ПП "Європа Плюс" -U; ОСОБА_2 - Z, ОСОБА_1 - V.
В подальшому було здійснено новий розподіл часток у статутному фонді ТОВ "Фермой-КІ", а саме: ТОВ "Кіб-сервіс" (Харків) - Y; ПП "Європа Плюс" - U; ОСОБА_2 - Z; ОСОБА_1- E.
Пізніше було складено додаткову угоду до договору про діяльність ТОВ "Фермой-КІ" на підставі якої до складу учасників товариства введено компанію "Avagno Enterprises Limited", яка стала власником частки, що раніше належала ОСОБА_1 у розмірі X статутного фонду, а частка ОСОБА_1 тепер становила J.
Позивач зазначав, що зловживаючи його довірою, службові особи вказаних вище підприємств зареєстрували в 2001 - 2002 роках зазначені зміни до договору щодо діяльності ТОВ "Фермой-КІ", зменшивши його частку в статутному капіталі, а потім без його відома взагалі виключили його з учасників товариства. На підставі внесених змін було скасовано реєстрацію ТОВ "Фермой-КІ" шляхом реорганізації - приєднання до ТОВ "АЛІБІ". В подальшому, заволодівши майном, що складалося з інвестицій, вказані вище особи протягом 2002-2003 років реалізували його та передали як внески у статутні фонди ТОВ "ІнКон" та ТОВ "Морозко", яке в подальшому було реалізовано третім особам, зокрема спірне майно - ПАТ "Дніпрометалсервіс". Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2004 року визнано незаконною реєстрацію вказаних змін та доповнень до договору про діяльність ТОВ "Фермой-КІ". Позивач вважає, що всі подальші правочини, які були вчинені після рішення апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2004 року, суперечать чинному законодавству, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2013 року у позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Витребувано у ПАТ "Дніпрометалсервіс" та передано ОСОБА_1 нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, що розташований АДРЕСА_1, який складається з промислового корпусу "А-1", КНС "Б", водонапірних башт "В" та "Г", огорожі "К". В решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Дніпрометалсервіс" відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 31, 115, 203, 215, 228, 328, 331 та 388 ЦК України, ст. 35 ГК України та ст. 72 КАС України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, оскільки ним повністю підтверджено право на корпоративні права незаконно припиненої юридичної особи з іноземними інвестиціями, то він є власником майнових прав на об'єкт інвестування. Вибуттям об'єкта нерухомості, створеного в результаті інвестування в капітальне будівництво, з володіння власника майнових прав на об'єкт інвестування на підставі нікчемного правочину порушуються його права як власника, які підлягають захисту шляхом витребування та визнання за ним права власності на майно, яке було утворено внаслідок виконання інвестиційних зобов'язань.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на підтримання заяви, а також представників ПАТ "Дніпрометалсервіс" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних, господарських та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у 1997 році було утворено підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Фермой-КІ", в намірах якого було будівництво заводу з виробництва морозива АДРЕСА_1. Учасниками товариства були іноземні компанії "Clanvest Limited" та ТОВ "Магнет", які 10 квітня 2000 року та 15 березня 2001 року продали ОСОБА_1 свої S часток у статутному фонді товариства.
З метою залучення додаткових інвестицій для завершення будівництва заводу позивач прийняв до складу учасників товариства нових учасників, уступивши їм R часток статутного фонду. Загалом розподіл часток статутного фонду товариства став таким: ТОВ "Кіб-Сервіс" - Y, ТОВ "Магнет" - N, ПП "Європа Плюс" - U, ОСОБА_2 - Z; ОСОБА_1 - V.
В подальшому було здійснено новий розподіл часток у статутному фонді ТОВ "Фермой-КІ", а саме: ТОВ "Кіб-сервіс" - Y; ПП "Європа Плюс" - U; ОСОБА_2- Z; ОСОБА_1- E.
Пізніше було складено додаткову угоду до договору про діяльність товариства на підставі якої до складу учасників товариства введено компанію "Avagno Enterprises Limited", яка стала власником частки, що раніше належала ОСОБА_1 у розмірі X статутного фонду, а частка самого ОСОБА_1 тепер вже становила J.
25 листопада 2002 року ТОВ "ІнКон" було реорганізовано шляхом перетворення у ЗАТ "ІнКон", до якого перейшли всі права та обов'язки, в тому числі і право власності на спірне майно, яке належало останньому відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 9 серпня 2006 року, згідно якого за ЗАТ "ІнКон" визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що 21 грудня 2006 року між ЗАТ "ІнКон" та ЗАТ "Ерлан" було укладено договір купівлі-продажу спірного майна, за яким ЗАТ "ІнКон" продало, а ЗАТ "Ерлан" придбало у власність це майно.
Крім того, 17 грудня 2007 року за договором купівлі-продажу ЗАТ "Ерлан" продало, а ЗАТ "Дніпрометалсервіс" придбало у власність спірне майно.
Вказані вище договори визнані недійсними не були.
Згідно витягу з реєстру прав власності від 20 лютого 2009 року комплекс незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ЗАТ "Дніпрометалсервіс".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних доказів, що саме він є власником спірного майна, а також не надано належним чином зареєстрованих та чинних установчих документів ТОВ "Фермой-КІ", де було б зазначено, що саме ОСОБА_1 є учасником даного товариства, а тому у позивача відсутні правові підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння. Також, суд першої інстанції зазначав, що відповідно до ст. 115 ЦК України та ст. 66 ГК України саме господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а не його учасник.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування реєстрації права власності на нерухоме майно та про зобов'язання зареєструвати у реєстрі право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із того, що дані вимоги є необґрунтованими, оскільки комунальне підприємство Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" не є користувачем Реєстру прав власності на нерухоме майно та не здійснює діяльність щодо реєстрації та скасування записів у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Проте зміст наданих заявником для порівняння ухвал Верховного Суду України від 16 вересня 2004 року, 22 лютого 2006 року, 16 жовтня 2008 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 5 серпня 2008 року, ухвали Вищого господарського суду України від 22 серпня 2013 року, їх порівняння із судовим рішенням, яке переглядається, не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Надана заявником ухвала Верховного Суду України від 25 травня 2007 року постановлена за результатами розгляду скарги за винятковими обставинами, а тому не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права відповідно до ст. 355 ЦПК України (1618-15)
.
За таких обставин слід дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України (1618-15)
є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ст. 360-5 ЦПК України (1618-15)
, Судові палати у цивільних, господарських та адміністративних справах Верховного Суду України
постановили:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України (1618-15)
.
Судді:
|
М.І. Балюк
В.П. Барбара
І.С. Берднік
Л.І. Григор'єва
М.І. Гриців
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк
М.Б. Гусак
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
О.А. Коротких
О.В. Кривенда
В.В. Кривенко
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко
М.В. Патрюк
О.І. Потильчак
О.Б. Прокопенко
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
О.О. Терлецький
І.Б. Шицький
|