Про виплату разової грошової допомоги - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - управління МВС) про виплату разової грошової допомоги,

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив: визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень; скасувати пункт наказу управління МВС від 7 квітня 2009 року № 60 о/с у частині внесення змін до пункту наказу управління МВС від 4 листопада 2008 року № 245 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ і визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язати управління МВС виплатити одноразову грошову допомогу, яка передбачена статтею 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ) з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням служби в органах внутрішніх справ України та попередньої служби в Збройних Силах СРСР та Російської Федерації, тобто за 25 календарних років.

Монастирищенський районний суд Черкаської області постановою від 28 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії управління МВС щодо невиплати позивачу частини одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби за період з 5 серпня 1982 року по 9 листопада 1992 року; зобов'язав управління МВС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби за період з 5 серпня 1982 року по 9 листопада 1992 року. В решті позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 січня 2014 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, управління МВС звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додав копії постанови Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року (справа № К/9991/34588/11) та ухвали цього ж суду від 8 жовтня 2013 року (справа № К/9991/58553/12), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви управління МВС копіях судових рішень по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано частинушостої статті 9 Закону № 2262-XII.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року.

Частиною шостою статті 9 Закону № 2262-XII передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Так, у справах, ухвали в яких заявник надав на підтвердження неоднакового правозастосування, суди, застосувавши до спірних правовідносин частину шосту статті 9 Закону № 2262-XII, встановили, що при попередньому звільненні з органів позивачі набули право на отримання одноразової грошової допомоги та отримали її за відповідний період у розмірі, передбаченому чинним законодавством на момент їх звільнення.

Натомість у справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 15 липня 1992 року звільнений в запас з військової служби через скорочення штату зі складу Збройних Сил Російської Федерації, тому в цей час на нього не могла поширюватися дія законодавства України, зокрема й дія статті 9 Закону № 2262-XII, якою передбачено виплатуодноразової грошової допомоги. Тобто права на її отримання при попередньому звільненні він не набув.

За таких обставин зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.