Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

в складі:

головуючого                        Яреми А.Г.,

суддів:                            Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І.,

                                   Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,

                                   Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., -

                                   Лященко Н.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за заявою дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 йому на праві власності належить земельна ділянка площею S_1 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначав, що в 2009 році між ним ті дочірнім підприємством "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") укладено договір оренди земельної ділянки. Для підписання йому було надано лише роздруковані останні сторінки договору, які він і підписав. З текстом договору він не знайомився. У 2011 році ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надав йому примірник договору оренди НОМЕР_2 без дати, який зареєстрований у Держкомземі Новоазовського району 5 травня 2010 року. Договір не містить усіх істотних умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема, умови про передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що може бути використано ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у власних потребах та є порушенням норм закону при вчиненні правочину.

Позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі НОМЕР_2, укладений між ним і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 30 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", зареєстрований 5 травня 2010 року в державному підприємстві "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів".

У травні 2014 року ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року.

У заяві про перегляд зазначеної ухвали ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" порушує питання про скасування цієї ухвали та ухвалення нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 15 Закону України "Про оренду землі", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ДП "Ілліч-Агро Донбас" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 29 січня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (1618-15) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею S_1 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

Між ОСОБА_1 та ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 5 травня 2010 року в Новоазовському районному відділі державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів", про що в державному реєстрі земель здійснений запис за НОМЕР_3.

Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, ще спірний договір оренди не містить умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка є істотною умовою, передбаченою статтею 15 Закону України "Про оренду землі".

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених фактичних обставин справ і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.

Так, у справі № 6-2429св14 касаційний суд виходив із того, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У протилежному випадку (за відсутності порушень прав сторони) навіть відсутність у договорі певної істотної умови саме по собі є лише формальним приводом звернення до суду та не може вважатися підставою для визнання такого договору недійсним.

Отже, доводи заяви та надані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права рішення судів касаційної інстанції свідчать про наявність неоднакового застосування судами статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотних умов. Зокрема, умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про визнання договору оренди недійсним із підстав відсутності в ньому таких істотних умов, як умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду, суд касаційної інстанції виходив тільки з того, що такі умови дійсно відсутні.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України (1618-15) й статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а судами не встановлено, чи дійсно порушуються права позивача відсутністю в договорі оренди зазначених умов, їх істотность і в чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, постановив ухвалу, що є незаконною й підлягає скасуванню відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (1618-15) .

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-4 ЦПК України (1618-15) , Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

Заяву дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України (1618-15) й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України "Про оренду землі" такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з'ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача.