Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого                    Патрюка М.В.,

суддів:                        Григор'євої Л.І., Онопенка В.В.,

                               Романюка Я.М., Лященко Н.П.,

                               Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що з 1997 року був акціонером закритого акціонерного товариства «Фаетон Плюс» (далі - ЗАТ «Фаетон Плюс»). У лютому 2009 року він із ОСОБА_2 домовились про те, що він виходить зі складу акціонерів ЗАТ «Фаетон Плюс», а ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання віддати йому як компенсацію його частки золото 585 проби. Відповідно до цієї домовленості ОСОБА_2 склав розписку про те, що винен ОСОБА_1 11533,63 грамів золота 585 проби, і зобов'язався повернути борг до 1 травня 2010 року.

Оскільки відповідач своїх зобов'язань не виконав, позивач просив із підстав ст. ст. 1046, 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 борг з урахуванням процентів, індексу інфляції та 3% річних у сумі 3 274 077 грн, що є еквівалентом 13500,63 грамів золота 585 проби.

У березні 2013 року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги й просив стягнути з відповідача борг з урахуванням процентів, індексу інфляції та 3% річних у сумі 3 461 057 грн, що є еквівалентом 14488,72 грамів золота 585 проби станом на 18 березня 2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 911 132 грн 60 коп., що еквівалентно 12 152,99 грамів золота 585 проби відповідно до курсу банківських металів Національного банку України станом на 19 березня 2013 року, та 3 219 грн судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень судів касаційної й апеляційної інстанцій та залишення без змін рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. ст. 1046, 1047, 1048 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року та від 20 березня 2013 року.

ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими Верховним Судом України та судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що з 1997 року ОСОБА_1 був акціонером ЗАТ «Фаетон Плюс». У лютому 2009 року сторони домовились про те, що він виходить зі складу акціонерів ЗАТ «Фаетон Плюс», а ОСОБА_2 передає йому як компенсацію його частки 11533,63 грамів золота 585 проби. Згідно із домовленістю ОСОБА_2 склав розписку про те, що винен ОСОБА_1 11533,63 грамів золота 585 проби та зобов'язався повернути борг до 1 травня 2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із безпідставності заявлених позовних вимог відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, оскільки договір позики між сторонами не укладався про що свідчить і надана позивачем розписка.

Разом із тим у рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року та від 20 березня 2013 року, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 1046- 1048 ЦК України посилається у своїй заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України заявник, судом, на відміну від справи, яка переглядається, установлено, що між сторонами укладено саме договір позики.

Отже, у зазначених справах наявні різні фактичні обставини, до яких застосовано відповідний матеріальний закон, а тому ухвалені в них рішення не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 1046- 1048 ЦК України.

З огляду на викладене обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.