520/9153/17 Про визнання незаконною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду міста щодо безпідставної відмови у перерахунку пенсії і зобов'язання останнього перерахувати пенсію, та стягнення недоотриманої пенсії за минулий час - 31.10.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання незаконною бездіяльності та стягнення недоотриманої пенсії за минулий час за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (у складі колегії суддів: Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в серпні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду у м. Одесі щодо безпідставної відмови у перерахунку його пенсії і зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до його заяви про перерахунок пенсії від 12.06.2017; стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду у м. Одесі на його користь недоотриману пенсію за минулий час за період з червня 2015 року по липень 2017 року в розмірі 57901, 89 гривень, а також стягнути заборгованість, що буде накопичуватись з дня подання адміністративного позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що управління Пенсійного фонду України, при відмові йому в перерахунку пенсії, допустило порушення норм Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та постанов Кабінету Міністрів України, що є підставою для звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що аналіз розпорядження пенсійного органу № 854863 від 22.02.2016 доводить, що в автоматизованому режимі його підрахунок пенсії є невірним, оскільки програма не враховує вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а посадові особи відповідача відмовляються від проведення розрахунків іншими способами, ніж через спеціальну програму.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконною бездіяльність Центрального об'єднаного Управління пенсійного фонду України у м. Одесі щодо безпідставної відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до заяви про перерахунок пенсії від 12.07.2017 та зобов'язано такий провести. Стягнуто з Центрального об'єднаного Управління пенсійного фонду України у м. Одесі на користь позивача недоотриману пенсію за минулий час за період з червня 2015 року по липень 2017 року в розмірі 57 901, 98 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем невірно розрахований коефіцієнт страхового стажу, який відповідно до розпорядження пенсійного органу № 854863 від 22.02.2016 складає 0,47025, оскільки відповідач, в порушення норм пенсійного законодавства, безпідставно розраховує його не із загального періоду, протягом якого позивач підлягав загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (45 років 8 місяців 22 дні), а із його льотного стажу 34 роки 5 місяців та 12 днів. Як наслідок, стягненню з відповідача підлягає недоотримана пенсія за минулий час за період з червня 2015 року по липень 2017 року в розмірі 57901,98 гривень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеси задоволено частково, постанову Київського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, щодо відмови ОСОБА_2 у проведення перерахунку пенсії.

Зобов`язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок з 12 червня 2015 року з урахуванням виплаченої пенсії та виплачувати в подальшому перераховану пенсію позивачу із застосуванням коефіцієнту страхового стажу 0,617625, який розраховано відповідно до ст. 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що управлінням Пенсійного фонду невірно розраховано коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим невірно було розраховано суму пенсії позивача. У частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 пенсій за минулий час у твердій сумі 57901,98 гривень, суд апеляційної інстанції відмовив у їх задоволенні, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу, на який законодавством покладено обов`язок, щодо нарахування та виплати пенсії.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у позові та в цій частині залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив питання щодо визначення розміру заробітної плати, яка враховується для розрахунку пенсії та безпідставно покликався на дискреційні повноваження пенсійного органу, відмовляючи у стягненні недоотриманої пенсії за минулий час, які у цьому випадку відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено що, ОСОБА_2 з 12.06.2015 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Одеси та отримує пенсію за вислугу років (пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 26.08.2015).

Страховий стаж позивача за вислугою років становить 45 років 8 місяців 22 дні, в тому числі 34 роки 05 місяців 12 днів стаж.

Згідно розпорядження № 854863 від 22.02.2016 позивачу нарахована пенсія у розмірі 5 955, 21 гривень.

ОСОБА_2 12.07.2017 звернувся до Центрального ОУПФ у м. Одесі із заявою про перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії за минулий час та подав розрахунок його пенсії з зазначенням недоотриманої суми виплат.

Листом пенсійного органу вих. № 280/К-01 від 24.07.2017, ОСОБА_2 у перерахунку пенсії було відмовлено, оскільки підстави для підвищення розміру пенсії та виплати недоотриманої пенсії за минулий час відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка не містить заперечень щодо судових рішень в частині задоволених позовних вимог, враховуючи, що відповідачами постанови судів не оскаржені, тому підстави для перегляду судових рішень в частині задоволених позовних вимог відсутні.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду у м. Одесі на його користь недоотриману пенсію за минулий час за період з червня 2015 року по липень 2017 року в розмірі 57901, 89 гривень, а також стягнення заборгованості, що буде накопичуватись з дня подання адміністративного позову.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Згідно ст. 92 Конституції України, виключно Законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 16 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 54 Закону України про "Пенсійне забезпечення", встановлено, що працівники льотного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років для чоловіків мають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до положень Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою КМУ № 418 від 21.07.1992 (418-92-п) р, органами Пенсійного фонду України розраховано стаж льотної роботи позивача, який складає 34 роки 5 місяців та 12 днів. Страховий стаж ОСОБА_2 становить 45 років 8 місяців 22 дні.

Згідно Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон).

Судами попередніх інстанцій правильно визначено, що для розрахунку пенсії позивача необхідно виходити із вимог ст. 27 Закону, згідно якої розмір пенсії визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Для визначення коефіцієнту стажу (Кс) відповідно до ст. 25 Закону, застосовують формулу: Кс = СмхВс / 100% х 12, де : Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%

За даними системи персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_2 складає 45 років 8 місяців 22 дні, що у перерахунку відповідно до правил, визначених ст. 24 Закону, складає 549 місяців (45 * 12+8+1).

Коефіцієнт стажу обчислюється:

Кс = 549 х 1,35 % / 100 % х 12 = 0,617625

Як вбачається з розпорядження № 854863 від 22.02.2016 року (а. с. 48) загальний стаж (повний) позивача становить 45 років 8 місяців 22 дні, проте коефіцієнт стажу зазначено - 0,34833, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1.35 становить 0,47025.

Отже, відповідачем невірно розрахований коефіцієнт страхового стажу, який відповідно до розпорядження № 854863 від 22.02.2016 складає 0,47025. Так як такий розраховується із загального періоду, протягом якого позивач підлягав загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (45 років 8 місяців 22 дні), а не з його льотного стажу (34 роки 5 місяців та 12 днів).

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пенсійним органом невірно розраховано коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і як наслідок визнав такі дії відповідача неправомірними та зобов'язав здійснити такий перерахунок пенсії з 12 червня 2015 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив питання та не надав правової оцінки, щодо визначення розміру заробітної плати, яка повинна враховуватись при розрахунку пенсії ОСОБА_2 у контексті ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не витребував та не дослідив матеріали пенсійної справи, не перевірив доводів та розрахунків позивача, викладеним ним у заяві від 12.07.2017 та в позовній заяві, в частині визначення розміру заробітної плати.

До повноважень Верховного Суду, при розгляді справи в касаційному порядку, не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 (v016p710-12) , Конституція України (254к/96-ВР) гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (v013p710-11) ).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.