Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів:             Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., 

                                Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

                                Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., 

                                Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди за заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року,

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 13 вересня 2005 року між нею та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено депозитний договір із сумою вкладу 3 537 доларів США, що підтверджується ощадною книжкою, виданою їй банком. У подальшому вона неодноразово вносила на депозитний рахунок грошові кошти в доларах США. Останнього разу, 3 серпня 2008 року, нею внесено на депозитний рахунок 60 тис. доларів США. 11 жовтня 2008 року вона зняла з депозитного рахунку 40 тис. доларів США, після чого остаточний залишок коштів на вказаному депозитному рахунку становив 522 773 долара США.

У червні 2009 року звернулась до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з вимогою про надання виписки про рух грошових коштів на зазначеному депозитному рахунку. Листом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"від 6 липня 2009 року її було повідомлено про те, що вказаний рахунок не відкривався, грошові кошти до банку не вносились.

10 лютого 2011 року вона звернулась до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з вимогою про видачу належних їй грошових коштів у розмірі 522 773 долара США.

Посилаючись на те, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовляється повернути їй суму банківського вкладу, що свідчить про невиконання з його боку зобов'язань за договором банківського вкладу, просила стягнути з банку суму вкладу в розмірі 522 773 долара США та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи змінивши підстави позову й уточнивши позовні вимоги, просила на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) стягнути з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на її користь 484 257 доларів США на відшкодування шкоди, завданої їй у зв'язку з неповерненням коштів, які були внесені нею до банку як вклад, без урахування нарахованих банком процентів, та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок привласнення грошових коштів працівниками ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яких притягнуто як обвинувачених і яким пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, їй заподіяно збитки.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено: стягнуто зПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь ОСОБА_13 870 811 грн 48 коп. збитків та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року рішення апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2012 року скасовано; рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, у решті - рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року залишено в силі.

У заяві про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" порушує питання про скасування зазначеного рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 1059, 1172 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надало ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року й від 22 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 360-4 ЦПК України (1618-15) суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (1618-15) , якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 13 вересня 2005 року ОСОБА_1 видано ощадну книжку, в якій відображені відомості про грошовий вклад.

За повідомленням ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" депозитний договір банківського вкладу з ОСОБА_1 не укладався, зазначений в ощадній книжці рахунок відкритий на ім'я іншої особи, грошові кошти до каси банку не надходили.

Відповідно до акта про результати проведеного службового розслідування за фактом порушень у роботі сектору вкладних операцій (центральної каси) від 12 травня 2009 року записи в ощадній книжці, виданій ОСОБА_1, щодо руху коштів були виконані контролерами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

За цим фактом порушено кримінальну справу, та постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України у Донецькій області від 3 листопада 2009 року ОСОБА_1 визнано потерпілою. Постановами старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України у Донецькій області від 10 березня 2010 року та від 12 березня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 притягнуто як обвинувачених і пред'явлено їм обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, дійшовши висновку про те, що видача банком ощадної книжки підтверджує укладення договору банківського вкладу та внесення грошових сум, вважав, що на користь позивачки підлягають стягненню завдані їй збитки в розмірі банківського вкладу на підставі статей 1058- 1060, 1172 ЦК України.

Разом із тим в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі судові рішення й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню, та, установивши наявність між сторонами договірних правовідносин, поклали на відповідача відповідальність за порушення договірних зобов'язань на підставі статей 611, 612, 625 ЦК України, одночасно застосувавши положення статті 1172 ЦК України, якою передбачена відповідальність у деліктних правовідносинах;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції зазначив, що існування лише ощадної книжки без підтвердження внесення до банку грошових коштів не свідчить про укладення договору банківського вкладу, скасував ухвалені у справі судові рішення й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору про повернення безпідставно списаних банком грошових коштів із банківського вкладу з підстав, передбачених статтею 1064 ЦК України;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, яка надана заявником як приклад, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1172 ЦК України, оскільки вина працівника банку в завданні шкоди позивачу не доведена, а також про відсутність підстав для стягнення з банку коштів за вкладом, тому що не доведено внесення коштів до каси банку.

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 1059, частини першої статті 1172 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на закріплене в ЦК України (435-15) та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) , банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції (z1172-03) ); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції (z1172-03) ); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції (z1172-03) ).

Пункт 10.1. Інструкції (z1172-03) передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки.

За таких обставин, висновок суду про те, що видача позивачці ощадної книжки є підтвердженням укладення договору банківського вкладу, не ґрунтується на вимогах матеріального закону.

Саме така правова позиція висловлена в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зазначені положення норм матеріального закону не врахував і, установивши, що договір банківського вкладу в письмовій формі з дотриманням вимог, установлених законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, з позивачкою не укладався, дійшов помилкового висновку про те, що факт видачі їй лише ощадної книжки засвідчує укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що під час розгляду справи позивачка змінила підстави позову та вважала, що незаконними діями працівників банку, які привласнили належні їй грошові кошти, їй завдано збитків. Суди не визначились із характером спірних правовідносин та відповідною нормою матеріального права, яка їх регулює, і, дійшовши висновку про укладення сторонами договору банківського вкладу, помилково вважали, що на користь позивачки підлягають стягненню завдані збитки в розмірі банківського вкладу, посилаючись одночасно на положення статей 1058- 1060 ЦК України й положення статті 1172 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкода заподіяна працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Аналіз положень статей 1166 та 1172 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтею 1172 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема статей 1058- 1060 ЦК України.

Саме така правова позиція висловлена в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2010 року, яка надана ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 1059, 1172 ЦК України в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

У справі, яка переглядається, касаційний суд не усунув допущені суперечності в застосуванні зазначених норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першоїстатті 360-3, частиною першоюстатті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

Заяву публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України (1618-15) .

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки.

Покладення на особу передбаченої статтею 1172 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема статей 1058- 1060 ЦК України.